Доброго дня, шановна редакція
газети «Світ молоді»!!!
Мене звати Світлана Затока. Мені 19 років. Я з мальовничого селища Лисянка, Черкаської області. Навчаюся в Черкаському державному бізнес-коледжі на 4-му курсі, майбутній економіст. Займаюся активною діяльністю – волонтер із 2006 року. Я ніжна, добра, щира та інколи зовсім не передбачувальна людина. Завжди живу сьогоднішнім днем і вірю у світле майбутнє. Творча, смілива та сильна натура.
Я почала писати вірші десь у 7 років, коли пішла в перший клас. Тоді це були невеличкі віршики, які переважно складалися з 4-12 рядочків. Рифмувала, придумувала, розвивалася… Так з роками почали виходити серйозні вірші, які оцінив мій викладач української мови Юхим Юхимович Кальченко - великий оратор та публіцист. Він наставляв, показував, як правильно висловлювати свої думки і щоб це було співзвучно та цікаво слухати. Навіть у нас в школі під його чітким керівництвом був організований гурток юних поетів, а в районній газеті створена колонка для опублікування віршів «Горлиця». Учні ж вчаться у свого вчителя і завжди хочуть взяти найцінніше і найцікавіше. От так і я.
Щодо моїх віршів, то в них переважає тема кохання. Також мені дуже подобається писати і про нашу Україну, співучу мову та рідний Лисянський край. Черпаю натхнення зі свого життя, переживань, щасливих та сумних моментів. Коли приходить муза, слова одне за одним лягають на папері співзвучними рядками…
РІДНА МОВА
Є у мене різні фарби,
Розмалюю ними світ.
Є у мене рідна мова,
Хай живе сто тисяч літ.
Хай живе і процвітає,
Нехай радує нас знов,
Чистим словом колисковим
І прекрасним, як любов.
Мово, ти моє натхнення,
Ти в душі моїй живеш.
Ти як розуму знамена
Із народом поруч йдеш.
Радуй нас, твої ми діти,
Діти світла і тепла.
Діти радості й надії,
Діти гордості й добра.
Я сьогодні даю слово,
Що ми будемо єдині,
Збережемо рідну мову
Й побудуєм Україну!
МОЄ БАЖАННЯ
Я малюю крізь радість бажання своє,
І творю я не відаю світу.
Нехай вітер його у даль віднесе
І розвіє по білому світу.
Я бажання малюю своє на піску,
Із краплинок складу свою мрію.
Сонцем ясним його охрещу,
І вогнем, і водою, і вітром.
Я малюю його, хоч на дворі вже й ніч,
І ніяк я не можу спинитись.
Бо бажання моє - краплина життя,
Частинка Любові, Віри, Надії.
Бажання моє - то є чиста роса,
Що впаде на скроні так палко.
Запалить вогонь, розтопить серця,
Відкриє все те, що є змалку…
Світлана ЗАТОКА
|
