У кожного в житті бувають хвилини, коли все валиться з рук, нікого не хочеться бачити і, взагалі, не хочеться жити. Це дуже небезпечна ситуація, адже тоді можна зробити дурницю, яку вже ніколи не можна виправити. Маю на увазі самогубство. В основному таке рішення приймають люди імпульсивні, слабохарактерні. Впевнений, що вони жалкують про те, що зробили. Адже життя не закінчується після земної смерті. Є інше життя у тонкому, духовному світі і, впевнений, воно важливіше за наше земне. Тому треба дуже виважено і відповідально ставитися до кожного свого кроку й поруху душі. Необхідно подумати, чому тебе спіткала невдача чи сталася якась прикрість, і чи не ти сам тому причина. Можливо, Бог тебе випробовує і тобі необхідно проявити терпіння. Якщо ти страждаєш, можливо, це для того, щоб зміг краще зрозуміти страждання інших, навчитися співчувати людям у горі. А інколи - це розплата за принесені комусь прикрощі. Все потрібно приймати з вдячністю. Тому що, страждаючи, ми очищаємося. Перериваючи ж життя самовільно, ми проявляємо гординю, привласнюючи собі право вирішувати те, на що не маємо права. Не ми самі приймали рішення про своє народження, й не нам вирішувати про час його закінчення. У кожного своя доля і кількість відміряних нею років. Тому звертаюся до своїх однолітків – любіть життя, цінуйте його, і воно посміхнеться до вас усіма кольорами веселки. Олег Максименко, м. Черкаси Фото Ю.Сабадишиної
