Кожен з нас у дитинстві зачитувався цікавими книжками про незбагненні, величезні, нікому не знайомі світи, у яких мешкають чудернацькі герої з неймовірними історіями! У шкільні роки «ковтав» романтичні розповіді про світле кохання, перемогу добра над злом, про успіх лише розумних людей. Згодом, зневірившись у фантастиці, ми починаємо читати про щось більш реальне - війну, розлуку, несправедливість світу та злих, недоброзичливих людей, але все ще віримо у дива, справжню дружбу та щире кохання. Вже у дорослому житті, якщо вистачає часу, люди читають серйозні, наукові книги з філософським підтекстом. Але чи варто забувати про диво, навіть коли ти вже дорослий? Чому бізнесмени не можуть цікавитися чимось сміховинним, дитячим? Чому 40-річному чоловіку не престижно збирати машинки, якщо йому це подобається? Адже всередині кожен з нас - дитина! Чому потрібно ховати свій справжній світ під діловим костюмом, зав`язувати свою дотепність краваткою та давити емоції ременем? Вони, поважні з холодними нещирими усмішками, роз’їжджають у дорогих, обов’язково чорних авто, розмислюють про чергову угоду, яка принесе більший прибуток. Півжиття заробляють гроші - півжиття вкладають їх у якісь нові проекти. Забуваючи про банальні радощі життя, Вони витрачають сили лише на роботу. Замість відпустки з родиною у Них є бізнес-план. Замість перегляду фільму - перегляд свого банківського рахунку. Замість щирого сміху в колі друзів - вдаваний сміх у відповідь на недотепний анекдот шефа. Але потрібно знаходити час і на життя. Адже воно - одне, і функції «Видалити непотрібні файли» у ньому немає. Гроші потрібно заробляти, щоб існувати, а не існувати, щоб заробляти гроші. Аліна Кругляк, учениця 11 класу Київської гімназії №143