Одного зимового дня поріг Малютинської школи переступили дві знайомі всім жіночки – Ольга Вергун і Наталія Карман. Учні знають їх як працьовитих, завжди усміхнених односельчанок. Яким же було захоплення і цікавість водночас, коли в тихому залі полилися «живі» поетичні слова із вуст цих звичайних трудівниць. Ольга Степанівна, ховаючи сором’язливий рум’янець, перебирала свої дорогоцінні рукописи і розкривала нам світ свого нелегкого дитинства, нестерпних років Голодомору, пережитої війни, втрати батьків, нелегкої вдовиної долі. А Наталія Миколаївна відкрила цілий том своїх незвичайних віршів. Дитячі очі посміхнулися квітам, тому котикові, «що пузом стежечку топтав», півникам і всьому, що росте і рухається на сільському подвір’ї. А ще - вірші вчителям, однокласникам, сусідам; теплі слова про село, матінку-природу, її красу і біль… Апогеєм зустрічі стала виставка майстерних виробів із бісеру, вишивок, техніки «декупаж», презентація 400 сортів квітів від Наталії Карман. Вона охоче ділилася досвідом свого рукоділля. Жіночки-поетеси вели нас безцінною духовною стежиною щирого слова до цілющого джерела справжньої живої народної мудрості.
А коли збиралися додому, Ольга Степанівна тихенько почала співати, й пісня, підхоплена подругами, ніжно попливла коридором школи…
