Нас називали «трьома мушкетерами» до кінця одинадцятого класу. Ми й самі думали, що наша дружба не закінчиться ніколи. Але, як виявилося, все має свій початок і свій кінець. Віктор – єдиний із нас вступив до вищого навчального закладу. Це й не дивно, адже він - найрозумніший з нас, закінчив школу із золотою медаллю. Ми завжди пишалися ним, а тепер він запишався сам собою. У нього з’явилися друзі на факультеті, дівчина, і ми з Романом стали непотрібними Віктору. Це нормально – у кожного своє життя, але ж не потрібно так зверхньо ставитися до людей, особливо тих, хто був тобі другом протягом багатьох років. Було б не так прикро, якби Віктор просто перестав підтримувати з нами стосунки, але ж він підкреслює, що ми - не гідні бути його друзями, тому що не навчаємося, як він, у престижному «виші», тобто стоїмо на значно нижчому щаблі порівняно з ним. Але ж не тільки за цим оцінюється людина. Є й інші цінності, такі як вірність, дружба, повага до людей, справедливість. Хоча, звичайно, боляче на душі… Іван Л., м. Київ Фото М.Максименка