Сучасна українська журналістика – «ера молодих». Цей факт не викликає сумніву, однак, потребує пояснення і заглиблення в суть.Якщо раніше вік і стать вважалися необхідною передумовою визнання та довіри, то сьогодні їхнє значення і необхідність помітно нівелюється. Українська журналістика проходить новий етап свого розвитку. Підкорювати її може кожен, хто має вдосталь хисту і бажання.Американський телеведучий та репортер Волтер Кронкайт, що здобув прихильність аудиторії,лише коли йому було за сорок, нині вже не є ідеальним зразком, хоча й залишається взірцем для наслідування. Серед журналістів радянської доби, безперечно, теж були такі, котрим «вірили усі», до слів і думки яких безапеляційно прислухалися. Та ця епоха далеко в минулому. Хоча, імовірно, не настільки далеко, щоб не мати впливу на хід теперішніх подій. На мою думку, саме розпад СРСР і намагання побудувати незалежне українське суспільство остаточно визначили сутність нашої сучасної журналістики. Не такий вже й далекий серпень 1991 року поділив суспільство на «народжених та бувалих в СРСР» і тих, що чули про подібне хіба що з підручників історії. Однак, ровесники незалежності та ті, що з’явилися на світ вже опісля є ще зовсім юними для того, щоб сформувати реально боєздатне ядро журналістики. Тому до них, свідомо чи несвідомо, приєднуються особистості, яким вдалося чимало проаналізувати, усвідомити і, як наслідок, виштовхнути з себе «радянщину». І переважно, це люди молодих років. В цілому, таке поєднання утворює своєрідний пласт суспільства, – пласт, представники якого від народження (або ж котрі навчилисясамостійно) мають здатність думати інакше, думати широко і вільно (наскільки лише може дозволити ХХІ століття, а воно дозволяє чимало). Сьогодні маємо унікальну можливість спостерігати, як українська журналістика рясніє особистостями різної статі, різного віку, різних національностей та поглядів. Це непересічне явище варте уваги! Можемо розглядати навіть «публіцистику молодих», таку недосяжну раніше. От лише говорити про якість тут було б недоцільно, бо у системі ринкових відносин та інноваційних технологій якість на боці того, хто спритніший, винахідливіший, вміє зацікавити та вигідно продати власне творіння. Зростання популярності «блогерства» й соціальних мереж лише підливають олії у вогонь різноманітності. Багаття шириться і манить до себе все більше й більше метеликів. Одні з них обпечуться, деякі банально обпалять крила, ще котрісь відлетять у пошуках нового більш манливого світла, але з іншими, відбірними, (мені так хочеться вірити) станеться щось неймовірне – вони знайдуть своє Покликання. Юлія Сабадишина
