Кажуть, хто не був студентом – той не жив по-справжньому. Адже саме роки навчання у виші є такими, які запам’ятовуються найдовше. Далі будуть робота, сім’я, буденні клопоти, що теж приноситимуть немало втіхи, але ж… Залишатиметься лише оглядатися назад і згадувати з ностальгією безтурботний час, де кожен день був щасливим, наповненим, шалено швидким, подієво насиченим… Carpe diem! Лови момент! Насолоджуйся миттю! Якщо ти нині студент – ти щасливчик, якщо все лише попереду – ти щасливчик подвійний. Остерігайся одного: марнування юності, витрачання дорогоцінного часу на дрібниці. «Встигнути все», – саме таким має бути кредо кожного «спудея». Звісно, це нелегко і потребує зусиль, жертвування чимось одним, заради іншого. Правду кажуть, найголовніше – уміти відрізняти найголовніше від усього іншого. Триматися «золотої середини» – не перевчатися, але і не забивати, уміти балансувати між парами та насиченим позастудентським життям – істинне завдання кожного. Зможеш поєднати – і одне з найскладніших завдань буде виконане. Я щаслива, бо маю честь бути частинкою одного з найвизначніших вишів України, якому в наступному році виповнюється 350 років. Бути студенткою Львівського національного університету імені Івана Франка – то мрія, яка стала реальністю, то моє власне перо жар-птиці. Ці роки мають стати для кожного із нас своєрідною платформою, від якої відштовхнемося й підемо далі у доросле самостійне життя. Тому завдання №1 – по вінця наповнити ці часи враженнями, зробити їх дійсно незабутніми. Впораєшся?.. Юлія Сабадишина Фото автора