Фальшиві друзі небезпечніші за фальшиві гроші.
Христина Дороніна
Як розпізнати коштовний діамант дружби і його недолугу підробку, фальшивку, вирізьблену наспіх невмілим лицеміром? Незважаючи на відточену гру акторів-перевертнів, на улесливість усмішки і солодкий нектар клятв, на імітацію дружньої вірності й відданості, на, нібито кришталеву, чистоту помислів та безкорисність дій, друга-лицеміра, я б навіть сказала, друга-вовкулаку виявити не так вже й важко. Варто лише потрапити в біду, загрузнути в багні чуток або хоча б вмочити п’яти своєї репутації у калюжі ганьби, чи зломитися під гнітом печалі, немов придорожня стеблина від пронизливих вітрів та нестримного пилового потоку – неозброєним оком починаєте помічати як звужується коло ваших «псевдодрузів». В моїй пам’яті навіки закарбувалися слова Майка Тайсона: «Коли ти піднімаєшся, друзі пізнають, хто ти. Коли ти падаєш, ти дізнаєшся, хто твої друзі». Істинна дружба в будь-яку пору року чи доби має бути вірним васалом свого короля, захищати його від зливи ворожих осудів, від болю фізичного і душевного, від морозних подихів самотності та сутінків безвиході. Дружба, як світанкова зоря, як мільйони ліхтарів, має проливати гаряче світло радості та надії крізь зарості людської заздрості та чагарники злості. Справжній друг ні в якому разі не посміє покинути свого товариша у скрутному становищі, наодинці зі смутком чи у полоні нестерпного болю. Друг – це не той, хто радісно пожинає твої здобутки, збираючи у долоні зірки, не той, хто царствує з тобою за шикарним столом, а той, хто не покине тебе у прірві забуття, у хвилини безпорадності та розчарування, у миті, коли громадськість вважає тебе нікчемою, нездарою чи негідником. Істинний друг не тільки стане надійним плечем і опорою, не лише «жилеткою», в яку можна поплакатися та поскаржитися на життя, а й світлом в кінці тунелю, останньою вірою і надією. Не осудить друг і не відвернеться від тебе, а подасть руку допомоги, за мідяк продасть чорту душу, аби ти тільки був щасливим, аби радів життю, як наївне дитя, аби знову відчув насолоду від життя, піднявся з колін та злетів під небесний купол, до зіркового полотна неба.
Наталія Гончарова
|
