Четвер, 28.03.2024, 10:36

Світ молоді

Інтернет-видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!

Меню сайту
Реклама
Наше опитування
Що вас найбільше радує з приходом весни?
Всего ответов: 706
Міні-чат
300
Реклама
Коментарі
01.04.2016

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

приветик

12.09.2015

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

прівет

04.05.2015

УКРАЇНСЬКИЙ СОННИК

менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде

21.04.2015

ПИРЯТИНСЬКИЙ ПЕЙСМЕЙКЕР НА 4 ГОДИНИ

Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе!

01.04.2015

ДОБРОВОЛЕЦЬ З ПИРЯТИНА: У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МЕНІ СПОКІЙНІШЕ, АНІЖ У ТЕПЛІЙ ХАТІ

Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени

Реклама
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Видатні українці

У розділі матеріалів: 29
Показано матеріалів: 21-29
Сторінки: « 1 2 3

Недалеко від сивого Дніпра, в Оржицькому краї на Полтавщині, в селі Красенівка під Золотоношею 8 жовтня 1871 року в родині сільського богатиря Максима Піддубного народився первісток Іван. Після територіальних переділів ХХ століття Красенівка опинилася у складі Черкаської області, коли до її складу додали кілька районів Полтавщини.
Батько Івана спокійно кидав на воза п’ятипудові мішки і гнув підкови, його син робив те ж саме, бо вдався в батька. Міцний та сильний був рід Піддубних. Його представники брали участь у походах проти кримських татар, турків та польської шляхти, а не такий вже й далекий предок нашого земляка був у війську отамана Запорозької Січі Костя Гордієнка під час Північної війни й Полтавської битви під час воєнно-політичного виступу гетьмана України Івана Мазепи проти Московії, за незалежність України. Та й не одна така родина жила в Красенівці, недарма куток села, в якому Іван побачив світ, звався Козацьким.
Чи не єдиним багатством, що дісталось у спадок Іванові, стало богатирське здоров'я і, що не менш важливо, прищеплені з дитинства українські чесноти – працелюбство, тверезість, любов до рідного краю і висока моральність, яка здавна вирізняла наш народ серед інших. Завдяки цим рисам характеру Іван Піддубний не раз гідно витримав екзамен на право називатись Людиною і Українцем, залишаючись вірним собі навіть у ситуаціях, коли доводилось відмовлятись не лише від традиційних для кожної знаменитості спокус, а й робити набагато важчий вибір між життям і смертю.
Детальніше...

Категорія: Видатні українці | Переглядів: 3094 | Дата: 23.10.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарі (0)

Постаті славних українських вояків періоду визвольних змагань 1917-1921 років повертаються з тіні забуття. Сприяє цьому указ Президента Віктора Ющенка „Про увічнення пам’яті видатних діячів Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки”. Одним з таких є наш краянин Петро Гаврилович Дяченко – людина цікавої та драматичної долі, професійний військовий, який протягом свого життя служив під чотирма прапорами, завжди залишаючись при цьому патріотом своєї рідної землі.
Народився він 30 січня 1895 року в селі Березова Лука Миргородського повіту (тепер – Гадяцького району) Полтавської губернії. Закінчив шість класів реальної школи, отримавши при цьому спеціальність механіка.
З початком Першої світової війни 19-річний Петро Дяченко був призваний до лав російської армії. Після недовгого перебування у складі 52-го Сибірського стрілецького полку, поступив до Оренбурзької школи прапорщиків. Згодом направлений до 333-го Глазівського піхотного полку, де пройшов шлях від молодшого офіцера до командира роти. Особливо прославилися глазівці в бою біля Мацкового Гаю, коли захопили в полон 60 офіцерів, 1600 нижніх чинів, здобули два міномети противника. В цих боях брав участь і підпоручник Петро Дяченко.
Детальніше...

Категорія: Видатні українці | Переглядів: 1248 | Дата: 12.10.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарі (0)

Мало того, що українці об’єднуються за мить до розстрілу, – ми й спадщину своїх мислителів і політичних діячів починаємо по-справжньому розуміти тоді, коли збуваються їхні найсерйозніші застереження, найчорніші пророцтва, не почуті нами вчасно. Якби ж то ми учились так, як треба, та вчасно почули те, що говорив Липинський: не нація творить державу, а держава творить націю. В’ячеслав Липинський народився 5 квітня 1882 року в селі Затурцях на Волині у шляхетській родині. Походив з польської шляхти. На жаль, з усієї родини тільки він один став українським патріотом.


Працював у Галичині, коли вона була під владою Австро-Угорщини. Першу світову війну зустрів у Росії, де був мобілізований як офіцер-кавалерист. У 1914 році перебував в армії Самсонова, яка зазнала поразки у Східній Прусії. Захворів на сухоти, і його відпровадили у тилові частини. Відтак перебував і на Полтавщині, про що трохи далі. Детальніше...

Категорія: Видатні українці | Переглядів: 1495 | Дата: 12.10.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарі (0)

Він не став Президентом України. Але став її національним Героєм — посмертно. Його вбили в русі — у дорозі, на шляху до тієї, іншої України, за яку він платив здоров’ям і життям. Президент Віктор Ющенко видав Указ про відзначення 70-річчя від дня народження борця за незалежність України, визначного державного і політичного діяча, журналіста, Героя України В’ячеслава Максимовича Чорновола.

В’ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 року в с. Арки Звенигородського району (нині Катеринопільський) Черкаської області у родині сільських учителів. Детальніше...
Категорія: Видатні українці | Переглядів: 2376 | Дата: 08.10.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарі (0)

Патріотична громадськість нашої держави наприкінці січня вшанує пам'ять молодих борців за волю, полеглих у бою під Крутами. Ця битва, яку порівнюють зі всесвітньо відомим боєм під Термопілами, стала символом героїзму та відданості Українській державі, а її дата - днем національної трагедії. Президент Віктор Ющенко підписав указ „Про відзначення 90-річчя подвигу Героїв Крут”.

 

Одним із тих, хто разом з юнаками вступив у бій під Крутами, був уродженець Полтавщини Аверкій Гончаренко. Про життєвий шлях нашого видатного земляка розповів ветеран дивізії „Галичина” Володимир Малкош (часопис „Нація і держава” від 30 січня 2007 року). Детальніше...
Категорія: Видатні українці | Переглядів: 1324 | Дата: 08.10.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарі (0)

Чи можна відшукати серед українських гетьманів когось, чий образ був би таким відомим в європейській культурі, як образ Івана Мазепи? Його ім’я оспівували у своїх творах європейські класики: Байрон, Даніель Дефо, Віктор Гюго, Бертольд Брехт, Олександр Пушкін, Кондратій Рилєєв, Богдан Залєський. Поему про Мазепу написав українець Володимир Сосюра, а всесвітньовідому п’єсу «Мазепа» - великий польський драматург Юліуш Словацький. У класичному музичному мистецтві Європи нараховується 67 великих творів про Мазепу. Як визначна історична постать Іван Мазепа постає в творчості Ліста, Рахманінова, Драгомизького, Вагнера, Чайковського. Його портрети малювали Теодор Жеріко, Євген Делякруа, Орас Вернет, Люі Буланжер. А ще про Мазепу залишили фундаментальні дослідження визначні історики і мислителі Вольтер, Сергій Соловйов, Микола Костомаров, Михайло Грушевський та інші.
Іван Степанович Мазепа найтриваліший період з усіх українських гетьманів очолював українську державу. За цей час свою столицю Батурин він перетворив у європейський осередок, схожий до Версалю. Він, мабуть, як ніхто більше, опікувався письменством, наукою, мистецтвом і Церквою, якій залишався вірним завжди.
Детальніше...

Категорія: Видатні українці | Переглядів: 1362 | Дата: 02.10.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарі (0)

Ішли вони у Світ різними стежками, з різними долями. Увійшли, щоб розказати Світові про український народ, яким він був, яку має свою нелегку долю. Про народ, який є, живе і народжує вірних синів своїх, на жаль, як часто буває в житті, не тільки вірних. Кріпацький син і гайдамацький онук – Тарас Шевченко, Богом посланий українцям Апостол і Пророк. Це та ниточка, пуповина, яка зв’язувала минуле і сучасне України, без фільтрів і перешкод. Саме так сприйняла Україна і полюбила його так, як і він її. Ось чому у світі стоять сотні пам’ятників Тарасу, як шанування земляків і тих, хто знає і поважає українського Пророка . Наші предки у своїх оселях тримали поряд з іконою Сина Божого і Богородиці портрет Шевченка, в кожусі і смушевій шапці. Не уявляли селяни Шевченка в іншому, світському вбранні. Недарма ж називали його батьком, а Шевченків «Кобзар» був у кожному селі, незважаючи на заборону. Сходилися селяни на кутку, при каганці читали, хто умів читати, «Кобзаря», а хто не вмів, слухав і запам’ятовував, а потім переказували іншим. Тому й недивно, що наші прабабусі, на відміну від сучасних бабусь і онуків, пам’ятали поезію Шевченка, особливо «Катерину», адже доля Катерини – це доля багатьох українських дівчат. А що ж дворяни? Для більшості з них українська мова, якою Шевченко звернувся до свого народу, була «мужицькою мовою», як і для більшості сучасної української еліти. Але не для всіх тоді і тепер. Докладніше...
Категорія: Видатні українці | Переглядів: 2930 | Дата: 01.10.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарі (0)

Богдан Хмельницький згідно з опитуваннями останніх років визнається серед найвизначніших історичних діячів України. Його постать позитивно сприймають три чверті громадян нашої держави, негативно – лише 3%. Президент України Віктор Ющенко підписав указ «Про відзначення у 2008 році 360-ї річниці подій, пов'язаних з початком Національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття». Цю тему досліджує і Український інститут національної пам’яті, серед основних завдань якого – вивчення етапів боротьби за відновлення державності України, увічнення пам'яті її учасників. Докладніше...
Категорія: Видатні українці | Переглядів: 1448 | Дата: 01.10.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарі (0)

 


Поета Богдана-Ігоря Антонича називають одним із найвидатніших поетів ХХ століття. Наближаємося до його столітнього ювілею. Президент України Віктор Ющенко підписав указ „Про відзначення 100-річчя від дня народження Богдана-Ігоря Антонича”.
А ще вічно присутній світ казки, де „червоні клени й клени срібні”, де  „вливається день до долини, мов свіже молоко до миски”, а „корови моляться до сонця, що полум`яним сходить маком” і „тонка тополя тонша й тонша, мов дерево ставало птахом”... Ці поетичні ремінісценції Богдана-Ігоря Антонича наповнені вічним світлом і божественним сяйвом буття. Стільки живильної радості у поетичних збірках “Привітання життя” (1931), “Три перстені” (1934), “Книга Лева”(1936), „Зелена Євангелія”(1938),

 “Ротації”(1938),”Велика гармонія”. Остання поетична книжка уже вийшла по смерті поета. Писати вірші Антонич почав рано - у польській гімназії, польською мовою. «Навернення» до української поезії відбулося по вступові у Львівський університет 1928 року. Уперше Антонич дав до друку свою поезію аж у 1931 році в пластовий журнал «Вогні». Того ж року побачила світ перша книжка «Привітання життя».Докладніше...
Категорія: Видатні українці | Переглядів: 1499 | Дата: 29.09.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарі (0)

1-10 11-20 21-29