Нещодавно я вирішила проїхатися по магазинах і дещо придбати. Зайшовши до тролейбуса, побачила одного чоловіка (колись уже зустрічала його). Він був невисокого зросту, повненький, із вузькими очима. Чоловік стояв і розмовляв сам із собою. Говорив якісь дурниці. Потім попросив у мене пробачення, хоч я так і не зрозуміла, за що. На наступній зупинці він вийшов. Я довго думала, що з цим чоловіком не так. У тролейбусі він був сам, і, як я помітила, на руці в нього не було обручки. Його поведінка була якось неадекватною. Я декілька разів зустрічала таких людей і весь час думала, чому вони такі. Чому доля з них так познущалася? Що чекає на них у майбутньому: самотня старість? Нині всі обирають собі багату, вродливу, розумну другу половинку. Дехто одружується за розрахунком. А що взяти з людей, які є, так би мовити, «моральними інвалідами», у яких порушена психіка? Їм же теж хочеться свого, хоч і малесенького, але щастя. Чому життя таке несправедливе? Я, звісно, не лікар, щоб ставити діагноз, проте, може, це батьки винні в тому, що їхні діти хворі? Може, це вплив тютюнопаління та вживання алкоголю? Чи, може, наркотики? Сьогодні ми не задумуємося над тим, що всі шкідливі звички негативно позначаться на здоров’ї наших майбутніх дітей. Але це так! Гріхи батьків, звісно, не завжди, а все ж таки можуть перейти на їхніх нащадків. Тому задумайтеся, як співає один відомий український артист: варто чи ні? Юлія Грицевич Фото М.Максименка
