Такою вже є суть людини, що в усьому вона намагається вбачати логічний взаємозв'язок. Обмежувати себе певними правилами чи принципами – швидше позитивна властивість кожного, якщо, звісно, ці правила чи принципи є напрацьованими роками і спираються на особистий життєвий досвід. Журналісти – не виняток. Детальніше...
Ми українці, ми маємо жити. В своїй поведінці ми здатні любити. Для блага людського повинні робити. І тільки добро повседенно творити.
Ми ладні і здатні життя закріпити. В добрі процвітати і щастя скорити. Для цього спроможні таланти розкрити. Своє, українське, добро проявити. Детальніше...
Всі навколо постійно метушаться. Кудись поспішають. Автомобіль промчався повз стареньку бабусю. Один, другий, третій вже вщент розбили залишки старенького асфальту. Десь з- за рогу вулиці чутний дитячий сміх, мов соловейки залили щастям місто. Як на весні виходять ріки з берегів, так полились турботи тротуарами дорослих. Своїми блакитними оченятами з сліпучою посмішкою на нас дивиться небо. Прохолодний вітерець окутує кожного, своєю ніжною рукою. І все це несе таку ідилію, злиття краси і вічного… Аж раптом вона – Людина! Детальніше...
Ти обіймаєш мене своїми пагонами, своїм листям, твої бліді квіти лягають на серце, сповиваючи душу, колишучи мов мати дитину - спокій. Як я довго шукала спокою. Лише зелений лист, шум вітру в полі, спів колосу пшениці, що тягне зерня до проміння теплого, може заспокоїти пориви серця мого, облитого кров’ю. Я йду дикою стежкою, що ніби стрічка повилась по березі Тікичу.Детальніше...
Лоскоче ноги вусами ячмінь, Пишається пшениця-молодиця. Попід шляхом сокирок голубінь, Мов б’є ключем із джерела водиця. Серпнева тінь упала на поля, Лежить під п’яти скошене колосся. Пашить теплом замучена земля, Гарячий вітер розпліта волосся. Детальніше...
У заростях шовкової смарагдової трави, на ніжних листочках якої спозаранку бринять кришталеві роси та прокидаються від ласкавого дотику сонячного променя комахи, народилися із паростка та виростали Ромашка і Будяк. Кожного ранку, повільно піднімаючи повіки, просиналася білесенька Ромашка – з усмішкою стрічала світанок, будила веселою мелодією сусідок-травинок, привітно кивала голівкою перехожим та напоювала солодким нектаром бджілок-трудівниць. Чарівним ароматом сповнювала вона повітря, а щирим поглядом освітлювала луги навколо. Детальніше...
Від діда і прадіда, До батька і сина, Ти пам'ятай свою батьківщину, Рідну кохану свою Україну. У серці її крізь життя пронеси, Слоьзами кохану землю ти змочи...Детальніше...
Солодкі ночі запаху сосни І пісня ллеться аж до ранку, М'якенькі шелести трави Кує зозуля біля ґанку. Як світять ясно ті зірки, Пориви теплого ще вітру, В ту ніч розвіялись думки І не хотілося світанку. Детальніше...