Без кого ми не можемо уявити дитину? Звичайно, це батьки. Які б вони не були, але вони є і завжди ними залишаться. Трапляються випадки, коли люди виховують чужу їм дитину. Сьогодні усиновлення - буденна справа, сиріт вистачає як у нашій країні, так і в інших. Та, мабуть, тут уже діє правило «батьки - не ті, що народили, а які виховали». Вони - єдині люди, котрі завжди підтримають нас у всьому, навіть коли поряд їх не буде, не дивлячись на всі обставини.
Від самого народження стосунки між дитиною і батьками проходять різні етапи. Часом вони досить напружені. Тому на батьків покладено велику відповідальність, від їхнього виховання залежить дуже багато. Саме майбутній характер, внутрішній стержень людини формується у тому віці, коли найбільше нами опікуються батьки. Вони закладають фундамент тих моральних цінностей, котрі ми повинні протягом усього свого життя далі розвивати у собі. Також багато у чому діти беруть приклад зі своїх тат і мам. Тому так наголошують сімейні психологи на здоровій атмосфері у сім’ї.
Мабуть, найбільш складні стосунки тоді, коли діти переживають перехідний вік. Це приблизно від 13-ти до 18-ти. Такі рамки взято з урахуванням того, що дівчата і хлопці у різний час переживають цей період. Характерним на такому етапі є дивна для батьків поведінка їхнього чада, незрозумілі вчинки, друзі, компанії, захоплення тощо. Підлітки у свою чергу жаліються на нерозуміння тих, хто ще намагається їх виховати, вони часто заявляють, що опіки вже не потребують і можуть жити самостійно. Звичайно, ці проблеми - не вічні, і з часом усе повертається на свої місця. Хоча краще було б сказати, що статуси залишаються тими ж, а от відношення у сім’ї один до одного - вже інше. Цього не уникнути. Батькам варто побажати лиш терпіння і, можливо, справді більше розуміння. А от підлітків навряд чи можна переконати у тому, що вони неправильно роблять.
Найбільшою загрозою є те, що саме у перехідному віці діти дуже вразливі, схильні до суїцидних настроїв. Можливий також варіант зовсім протилежний. Деякі підлітки стають жорстокими, їхня агресія часто проявляється у школі. Звісно, школа намагається вплинути на порушників порядку, але у більшості випадків дії педагогів неефективні. Тому дуже важливо, щоб батьки стежили за настроями своєї дитини, приділяли більше часу розмовам і, взагалі, спілкуванню у родині.
Важливо, щоб потім, після дорослішання, діти розуміли, як вони потрібні своїм батькам, не полишали їх. Навіть якщо людина вже має самостійне життя, можливо, навіть будує власну сім’ю, вона назавжди залишиться дитиною для своїх батьків. Пам’ятаймо про це і цінуймо тих, хто дав нам життя!
Вікторія Топала
Фото автора