Привіт! Моє ім’я Юля. Мені 19. Я шукаю себе. І, присягаюся, навіть років через сорок не засоромлюся зізнатися собі у цьому. Вчитися ніколи не пізно, а вивчати себе – тим більше. Кожен новий день – це вже інша я: дещо старша і трохи мудріша. Кожен новий день – це нові питання, на пошук відповідей до яких можуть піти довгі роки… Хто ми є? Нащо ми є? Звідкіля взялися? Куди прямуємо?.. Вічні питання, котрі кожне наступне покоління переосмислює наново. Попри все хочу довідатися про суть мого перебування на ось цій планеті, у цій країні, в цьому місті, у саме цей відрізок часу. Нерозумно планувати життя, не розуміючи насправді, для чого існуєш. А й справді: для чого? У чому сенс? Що найголовніше саме для тебе? Кохання, дружба, родина, гроші, слава, самостійність, визнання, успіх, вдячність, взаєморозуміння, вірність, щирість, самореалізація, уміння спілкуватися, жага до знань, зверхність, незалежність, заздрість оточуючих, повага, стійкість, вміння долати перешкоди, здатність дивуватися… (підкресли необхідне). Якби переді мною хтось розкрив магічний каталог і дав можливість обрати п’ять речей, то, ані секунди не вагаючись, обрала б незалежність, самореалізацію, жагу до знань, вдячність та здатність дивуватися. Чому? Бо там, де знаходиш незалежність, автоматично здобуваєш стійкість, самостійність, уміння перемагати. Коли реалізовуєш свої здібності, самі собою з’являються усвідомлення власної вагомості, а за тим і успіх, визнання, повага, слава. Якщо прагнутимеш постійно вчитися і вмітимеш дивуватися, то постійно оновлюватимешся, не втрачаючи інтерес до життя. Та й без вдячності ніяк: вона ніби остаточно закріплює досягнуте, без неї усі здобутки – лише пусте місце, один із етапів на шляху, котрий веде у невідомість. Справедливо кажуть, що досягти чого-небудь може чи не кожен, а от цінувати – лише одиниці. Єдине, чого боюся найбільше, – стати мурахою у цьому світі, маленькою мурашкою, яких мільярди. Тож ставлю перед собою основне завдання: за час перебування на планеті Земля пізнати два світи. Перший зі світів – то світ навколишній, другий – це мій внутрішній світ.
Юлія Сабадишина
Фото Світлани Довгенко
|
