Субота, 30.11.2024, 00:03

Світ молоді

Інтернет-видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!

Меню сайту
Календар
«  Жовтень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Реклама
Наше опитування
Що вас найбільше радує з приходом весни?
Всего ответов: 707
Міні-чат
300
Реклама
Коментарі
01.04.2016

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

приветик

12.09.2015

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

прівет

04.05.2015

УКРАЇНСЬКИЙ СОННИК

менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде

21.04.2015

ПИРЯТИНСЬКИЙ ПЕЙСМЕЙКЕР НА 4 ГОДИНИ

Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе!

01.04.2015

ДОБРОВОЛЕЦЬ З ПИРЯТИНА: У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МЕНІ СПОКІЙНІШЕ, АНІЖ У ТЕПЛІЙ ХАТІ

Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени

Реклама
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Головна » 2011 » Жовтень » 17 » Я ВДЯЧНА МОЇМ ДРУЗЯМ ЗА ПІДТРИМКУ
15:54
Я ВДЯЧНА МОЇМ ДРУЗЯМ ЗА ПІДТРИМКУ
Кажуть, що друзі пізнаються в біді. У цьому я переконалася нещодавно на власному досвіді. Мене покинув коханий хлопець, із яким я зустрічалася протягом останніх двох років. Він був для мене всім – коханим, другом, порадником у всіх важливих справах. І раптом усе закінчилося. Так несподівано і прозаїчно. Йому стало зі мною нецікаво, як він сам сказав під час нашої останньої розмови. Я не звинувачую його. Серцю не накажеш. Але й моєму, що кохає його безмежно, – також не накажеш. Я не можу його забути, і перші місяці після нашої розлуки було так боляче, так нестерпно важко на серці, що я думала – не виживу. Я не знаю, що б зі мною було, коли б не мої друзі. Вони ні на хвилину не залишали мене, постійно розважали, приводили різні приклади із життя інших людей, яких спіткала така ж доля. А головне, намагалися переконати мене в тому, що «не тільки світу, що у вікні» і ще знайдеться хлопець, якого я покохаю і з яким буду щасливою. Не знаю стосовно нового кохання - коли це буде і чи буде взагалі, але друзів і їх щире до мене ставлення я просто так проігнорувати не можу. Я намагаюся жити. Жити без НЬОГО! Сподіваюся, що витримаю, молю про це Бога і вірю – прийде час, коли я буду знову щаслива.
Олена, м. Київ

Фото М.Максименка
Переглядів: 637 | Додав: sasha | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]