Щоб розібратись у питанні, чи варто довіряти, перш за все потрібно визначити, що це таке взагалі. Звичайно, для кожного дане поняття має своє трактування. Довіра – це щось нематеріальне, котре ми намагаємося здобути в іншої людини, робимо інколи навіть неприємні для нас речі заради цього. А здобувши бажане, можемо втратити його за лічені секунди. Довіра – щось крихке, бажане, нестабільне, без кольору і запаху, але з неймовірною кількістю супроводжуючих почуттів. Вона пов’язана з усім, що людина може відчувати: дружбою, коханням, ненавистю, прихильністю, відданістю.
Отже, чи маємо ми право легковажно ставитися до цього дару, що дається людині не просто так? Відповідальність покладена як на адресанта, так і на адресата. Адже довіра - справа двох. Той, хто її виявляє, хоче сказати про своє почуття повної безпечності щодо іншого, що він не потребує перевірки вашої дружби чи надійності. У свою чергу отримувач повинен розуміти, що з довірою краще не гратися, варто з повагою ставитися до людини, яка виявила її до вас. Якби не було цього між людьми, то і справжніх почуттів не було б взагалі. Адже та ж сама дружба ґрунтується на довірі. Це ніби гарант стосунків.
Справедливість у цьому світі є, але протилежне ми теж часто спостерігаємо. Деякі люди без ніяких цінностей, буває, просто користуються довірою інших. Безсумнівно, це жахливо. Але виникає ще одне питання: як розпізнати того, кому можна довіритися? Мабуть, єдиного рецепту тут немає. Але надія залишається знайти того, з ким ви відчували б себе безпечно, вільно і не сумнівались у його доброчесності та щирості. Думаю, що вибираючи, кому адресувати свою довіру, люди найчастіше керуються голосом серця. Можливо, вони навіть цього не усвідомлюють. Та якщо ви маєте якесь нехороше передчуття щодо людини, то не варто беззастережно їй довіряти. Навіть якщо нічого не свідчить проти неї.
Бути обережним завжди вже трішки схоже на параною, але нікому, думаю, не хочеться розчаровуватися у людях. Коли ж ти ще й назвав когось справжнім другом, довірився, то зрада набагато болючіша. Це не порівняти з тим, коли просто помилився у знайомому. Абстрагуватися від усіх небезпек неможливо, тому варто вчитися бачити людей не тільки очима, а й відчувати їхню внутрішню сутність.
Вікторія Топала