Четвер, 25.04.2024, 07:31

Світ молоді

Інтернет-видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!

Меню сайту
Реклама
Наше опитування
Що вас найбільше радує з приходом весни?
Всего ответов: 707
Міні-чат
300
Реклама
Коментарі
01.04.2016

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

приветик

12.09.2015

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

прівет

04.05.2015

УКРАЇНСЬКИЙ СОННИК

менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде

21.04.2015

ПИРЯТИНСЬКИЙ ПЕЙСМЕЙКЕР НА 4 ГОДИНИ

Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе!

01.04.2015

ДОБРОВОЛЕЦЬ З ПИРЯТИНА: У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МЕНІ СПОКІЙНІШЕ, АНІЖ У ТЕПЛІЙ ХАТІ

Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени

Реклама
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Проба пера » Проба пера

Жовтий лист у осінньому парку
Листя падало дуже довго, кружляючи в повітрі, мов не хоче лежати на землі, а бажає залишатися на тонкій гілочці дерева.
Я стою під дощем. Навколо мене - жодної людини, а я чекаю на тебе, хоча знаю, що ти не прийдеш. Ми з тобою розминулися на цілий рік. Спостерігаю, як під вагою теплих крапель жовто-червоний кленовий лист падає мені під ноги і весь залитий сльозами бездушно видихає останню порцію спогадів про літо...
Мимоволі повертаюся до власних думок, які все снуються в моїй голові. Ти не прийдеш, я знаю.
Дмухнув теплий вітер, переплутав моє волосся, схопив мене за руку й повів кудись далеко-далеко. Думкою я поринула в той час, коли жила без тебе, коли були інші захоплення, а я щаслива, весела й необачлива.
Я йду по листю, воно котиться переді мною, ніби вказуючи дорогу. Дорогу в нове життя, де вже не буде тебе навіть у снах. Нахиляючись і хапаючи перші-ліпші листочки, я все заглиблювалась у роздуми. І легким непоспішним шагом мандрую парком, аж доки не дістаюся до невеличкого озерця. Воно не спокійне, як влітку. Розбурхане осіннім дощем, кидає свої хвильки на берег. Вони б’ються одна об одну і аж постогнують. Раптом вітер вщух на мить, і втомлені хвилі заспокоїлися, зупинили свій біг. Цієї ж миті я почула якийсь поклик і озирнулась, і раптом побачила тебе. Я враз відчула, що дорога назад усе ж таки існує. Лише цього разу вона не була оманлива...
Н. Зимова
Фото Світлани Довгенко
Категорія: Проба пера | Додав: sasha (22.12.2010)
Переглядів: 591 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]