Субота, 25.11.2017, 10:13

Світ молоді

Інтернет-видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!

Меню сайту
Реклама
Наше опитування
Що вас найбільше радує з приходом весни?
Всего ответов: 673
Міні-чат
300
Реклама
Коментарі
01.04.2016

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

приветик

12.09.2015

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

прівет

04.05.2015

УКРАЇНСЬКИЙ СОННИК

менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде

21.04.2015

ПИРЯТИНСЬКИЙ ПЕЙСМЕЙКЕР НА 4 ГОДИНИ

Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе!

01.04.2015

ДОБРОВОЛЕЦЬ З ПИРЯТИНА: У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МЕНІ СПОКІЙНІШЕ, АНІЖ У ТЕПЛІЙ ХАТІ

Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени...

Реклама
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Учітеся » Учітеся

Мій справжній друг
Любов до книг у мене виникла ще з дитинства, вони завжди були поруч мене. Можливо, тому що мама - бібліотекар і в нашій родині цінувалася книга. Коли я, ще не вміючи читати, то розмальовувала їх сторінки, за що мене сварили. А коли тато приводив мене до книжкового магазину, то я безпереборно тягла всі книги, які траплялися мені під руку. У мене була велика мрія, що як виросту, то скуплю всі книги, які є в магазині.
Згодом, коли я подорослішала і вміла читати, тоді вже вибирала книги за інтересом. Розподіляла їх на цікаві й не дуже. Лише серед нецікавих було дуже мало.
Ставши дорослою, я зрозуміла, що книга - мій справжній друг. Друг, який навчить, підкаже, допоможе розібратися у важких ситуаціях. Мій духовний друг розрадить мене у смутку, розповість мені про життя інших людей, покличе в захоплюючу подорож в інші часи і в інші країни. Хай немає у мого друга рук і ніг, хай не відчуваю я його фізичної сили, але та сила мудрості, духовної величі, якою він ділиться зі мною, не може рівнятися ні з чим.
Коли я розгортаю книгу – поринаю у світ, який вона розкриває переді мною. З цієї самої хвилини забуваю про всі свої турботи і прикрощі. Я відпочиваю серцем і душею, мені вже важко зупинитися, обірвати читання, закрити книгу недочитаною. Звичайно, коли вона велика за обсягом, коли щось треба терміново зробити, я з сумом залишаю читати: тут нічого не вдієш. Тоді, здається, десь у потаємних куточках душі ворушиться несподіваний докір і сором перед книгою, наче обірвав розмову з уважним і розумним другом, який, перейнявшись твоїми турботами, давав тобі найкращу пораду.
Тому я переконана, що найбільша сила, яку дають книги, - це той духовний потенціал, котрий стає початком усього життя людини, його роздумів та вчинків.
Не розумію тих людей, які не люблять читати книги, скільки цікавого вони прогають у своєму житті.
Так, книжку потіснили телеекран і комп’ютер. Книга на прилавках інколи дорого коштує, а складні економічні умови відвертають увагу потенційних читачів, котрі мають приділяти багато часу здобуванню їжі, далеко не духовної.
Але книги потрібно читати. Вони стоять у крамницях, на бібліотечних полицях і терпляче чекають на нас, читачів, своїх друзів, їм є про що нам розповісти, чому навчити. Вони будуть берегти свої таємниці, щоб одного разу радісно віддати їх нам, їм вистачить терпіння чекати на цю щасливу мить. А чи вистачить нашого життя...
Н. Крицька
Фото Світлани Довгенко
Категорія: Учітеся | Додав: sasha (09.11.2010)
Переглядів: 834 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]