П`ятниця, 21.07.2017, 21:51

Світ молоді

Інтернет-видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!

Меню сайту
Реклама
Наше опитування
Що вас найбільше радує з приходом весни?
Всего ответов: 664
Міні-чат
300
Реклама
Коментарі
01.04.2016

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

приветик

12.09.2015

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

прівет

04.05.2015

УКРАЇНСЬКИЙ СОННИК

менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде

21.04.2015

ПИРЯТИНСЬКИЙ ПЕЙСМЕЙКЕР НА 4 ГОДИНИ

Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе!

01.04.2015

ДОБРОВОЛЕЦЬ З ПИРЯТИНА: У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МЕНІ СПОКІЙНІШЕ, АНІЖ У ТЕПЛІЙ ХАТІ

Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени...

Реклама
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Проба пера » Проба пера

ПОЕТИЧНА ВЕСНА-2011
***

Заходить сонце, пламеніє ліс,
Згасає вечір, огортає задум,
На вулиці жевріють ліхтарі,
Мрійливий настрій, настрій листопаду…

Я ще не сплю, мені ще рано спати,
Я слухаю мелодію душі,
Під неї намагаюся згадати
Про книгу, що забута на столі.

Я буду намагатися заснути,
Бо сон вже закриває очі,
Та в голові мелодію вже чути
І книгу, що прочитана до ночі…

***
Ти дивишся в холодний вечір,
Як світить світло у чужім вікні,
І холодом пронизуються плечі,
Сумують очі карі чарівні…

Квартира спить, мовчить мобільний,
Який вже вечір ти сидиш сама?
Рахуєш дні годинами повільно,
Чогось чекаєш, а його нема…

І осінь лиш думками тебе мучить,
І шантажує лютий листопад,
А ти ідеш повільно й нерішуче,
Постійно обертаючись назад…

В душі так темно, тихо й тьмяно,
Перед очима гасне Інтернет,
А ти дивися завжди тільки прямо,
Прямуй, не обертаючись, вперед!

***
А дощ іде, іде без перестанку,
Мокріє день і губить кольори,
Безхмарне небо, наче на світанку
Листом паперу над людьми висить.

Слизькі дороги, мокрі тротуари,
Похмуре небо і безбарвний день,
Яскраво світять очі – жовті фари
І час іде, і час собі іде…

Ескіз
Відкрилися широкі двері неба,
Стрясає осінь золото з беріз…
Яка краса, мені ж-бо цього й треба,
Бо я малюю олівцем ескіз,

Лягає штрих і створюється колір,
В безбарвному відтінку олівця,
В блакиті неба, у бездоннім морі,
У шумі листя, в мареві життя.

Вже видно вечір і холодне місто,
Високе небо й вулиця слизька,
Калини, як вогонь, намисто,
У сірому відтінку олівця.

Я цю картину збережу для себе,
Це місто серця і мого життя,
Душі моєї височезне небо
У сірому відтінку олівця…

Категорія: Проба пера | Додав: sasha (27.12.2010)
Переглядів: 272 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]