Як церква ставиться до книг про Гаррі Поттера та творів Миколи Гоголя
Як церква ставиться до шкільної програми з літератури, зокрема до книг про Гаррі Поттера та творів Миколи Гоголя? Наталія Р. м. Стаханів. - Шановна Наталіє, я некомпетентний давати оцінку шкільній програмі. Але ажіотаж навколо творів Джоан Роулінг не залишає мене як священослужителя байдужим. «Де скарб ваш, там буде й серце ваше», – говорить нам Спаситель. І якщо не тільки діти, але і їх батьки не просто з цікавістю прочитують величезні томи розповідей про чаклунів, але і включаються у всесвітній рух – Поттеріану, то про що це говорить? Якщо стіни дитячих кімнат замість ікон Господа, Богородиці та святих обвішані зображеннями Гаррі Поттера, то кому належатимуть дитячі серця? Це мене хвилює найбільше. Велика кількість критики стосовно фантастичних творів про маленького чаклуна, на мою думку, направлена не в те русло. У більшості критичних статей робиться акцент на перевантаженні твору магією, текстами заклинань. Я ж хочу звернути увагу на інше (не відкидаючи важливості попередніх зауважень). Твори Джоан Роулінг викликають у дітей справжню манію, а, говорячи церковною мовою,- пристрасть. Діти по декілька разів передивляються фільми, змушують батьків скуповувати абсолютно все, пов’язане із Гаррі Поттером: чарівні палички, магічні предмети, наклейки, журнали, футболки, кепки, рюкзаки (цікаво, чи з’явилися труси із зображенням Гаррі Поттера?). І це вже викликає певну небезпеку для духовного світу дитини. Все частіше з’являються випадки психічних захворювань у дітей після знайомства із світом чаклунів Джоан Роулінг. А тепер давайте запитаємо у самих себе: чому все це відбувається з нашими дітьми? У чому винна письменниця? Я б не звинувачував автора дитячого бестселеру у всіх смертних гріхах (хоча її заслуга у пристрасті до Поттеріани очевидна). В першу чергу винні ми з вами – батьки. Винні тому, що не цікавимося внутрішнім світом дитини. І якщо така незначна подія, як вихід чергової серії про Гаррі Понтера, заповнює собою абсолютно все коло інтересів дитини, то які ж ми тоді батьки? І ніяких виправдань цьому не може бути. Повірте мені, якщо б ми по-справжньому збагачували духовний світ нашої дитини, Гаррі Поттер для неї був би просто не цікавий. А якщо ми самі із захопленням зачитуємося книгами Джоан Роулінг, то про що тут можна говорити?
