Неділя, 24.09.2017, 20:17

Світ молоді

Інтернет-видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!

Меню сайту
Реклама
Наше опитування
Що вас найбільше радує з приходом весни?
Всего ответов: 669
Міні-чат
300
Реклама
Коментарі
01.04.2016

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

приветик

12.09.2015

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

прівет

04.05.2015

УКРАЇНСЬКИЙ СОННИК

менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде

21.04.2015

ПИРЯТИНСЬКИЙ ПЕЙСМЕЙКЕР НА 4 ГОДИНИ

Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе!

01.04.2015

ДОБРОВОЛЕЦЬ З ПИРЯТИНА: У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МЕНІ СПОКІЙНІШЕ, АНІЖ У ТЕПЛІЙ ХАТІ

Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени...

Реклама
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Головні істини » Головні істини

А вони чекають…

Ось, нарешті, довгоочікувана субота. Скінчився напружений тиждень, можна відпочити. Сидиш за комп’ютером, з насолодою слухаєш музику, спілкуєшся з друзями по Інтернету, будуєш плани на вечір. І тут лунає: «Збирайся, поїдемо до діда й баби. Давненько не були, треба провідати». Розумієш, що плани руйнуються. Їхати не хочеться.
- А може, без мене? Ну, що мені там робити? Та й уроків багато, тільки-но збирався щось почати вчити.
Але батьки невблаганні. Підкоряєшся і їдеш без особливого бажання. Знайома ситуація? Думаю, багато хто в ній упізнав себе.
Та продовжимо.
Заходиш у двір. На порозі усіх зустрічають дідусь і бабуся, усміхнені та щасливі. У хаті смачно пахне пирогами. Чекали… Бабуся метушиться, накриває на стіл, тремтячими руками розставляє тарілки зі смачними стравами, які приберігалися і чекали саме цього дня.
І от ти сидиш на дивані, розморений теплом і їжею, а бабуся припрошує ще щось з’їсти, підкладаючи смачненькі шматочки. За столом точиться звичайна розмова. Старенькі діляться нехитрими буденними новинами. Тобі вони видаються такими нецікавими!
Час збігає. Пора повертатися додому. Виходиш з хати. Старенькі йдуть слідом, проводжають. Відчиняєш дверцята машини. Через мить позаду залишаться і село, і дідусь із бабусею…
Через півгодини ти вже будеш думати про заплановані на вечір розваги, домовлятися по телефону з кимсь про зустріч. А вони повернуться до оселі, почнуть прибирати зі столу і перебирати кожне зронене тобою слово, при цьому підхвалюючи, що ти вже зовсім дорослий і такий розумний. А потім знову чекатимуть. На тебе… Найріднішого…
А може, щось треба змінити? Як думаєш?
Вікторія Буртова

Категорія: Головні істини | Додав: sasha (21.02.2011)
Переглядів: 467 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]