Перша думка: я не знаю, що робити. Хіба можна змусити когось покохати тебе, якою (яким) би чудовою(-им) ти не була (був). Кохання - на жаль, річ така, що дарує і забирає крила. Писати можна багато про кохання, та ніякі слова не передадуть того болю та розпачу, який відчуває людина, яка кохає і не отримує взаємності. Інколи і жити не хочеться. Тільки єдине, чого точно робити не варто, - це впадати у відчай. Життя – прекрасне, навіть у найважчі його хвилини. Навіть тоді, коли хочеться кричати від болю так, щоб увесь світ сколихнувся. Навіть тоді, коли здається, що всі – проти тебе. Купрін писав, що справжнє кохання не взаємним не буває.
Кохання повинне жити у серці. Тільки якщо об’єкт вашої уваги не відповідає вам взаємністю, - це не кохання. Ми не вміємо цінувати справжні почуття. Пригадайте старі радянські фільми. Там герої так красиво прогулювалися і трималися за руки, а перший поцілунок був майже містичним дійством. А тепер... Тож варто у першу чергу розібратися, чи то дійсно кохання.
Якщо все ж таки є впевненість, що це – воно, тоді треба поговорити з тим, кого кохаєш, з’ясувати, що почуває і думає вона (він). Можливо, людина, до якої у вашій душі живуть ніжні почуття, відповідає вам взаємністю, тільки не має мужності у цьому зізнатися. Інколи варто наважитися і ризикнути зробити перший крок назустріч своєму щастю.
Друга порада – примусьте ревнувати. Адже має бути хтось, хто за ваш прихильний погляд ладен віддати ціле життя. Тільки використовувати людей і гратися їхніми почуттями – ой, як недобре і нечесно. Тому на роль залицяльника краще обрати поінформованого про суть справи друга.
Взагалі, у народі говорять, що нещасливе кохання варто лікувати улюбленим заняттям, роботою, навчанням. Не варто замикатися у собі. Коли важко, треба більше спілкуватися з друзями, ходити на прогулянки, у кафе, на дискотеку, знайомитися з новими людьми, знайти собі хобі, зареєструватися на сайті “Однокласники”. Треба робити все, щоб не залишитися наодинці, і гнати поганий настрій та думки про самотність геть.
А ще варто більше спілкуватися з людиною, яку кохаєш, щоб він чи вона могли помітити, яка ти неординарна особистість. Кажуть, що справжнє кохання починається з міцної дружби.
Як би там не було, історії відомі випадки, коли, отримавши взаємність, раптом розумієш, що ця людина тобі не потрібна. Ми здатні кохати не людину, а ідеал, який створюємо у своїй уяві. А коли починаємо стосунки з реальною людиною, то розуміємо, що вона зовсім інша й усі почуття зникають.
Треба озирнутися довкола й розкрити широко очі, щоб помітити людину, яка вас кохає і зробить щасливою, а не гнатися за уявним щастям.
Анжела ДЗИЦЮК.
|
