Доброго дня і сонячного настрою всьому шановному редакційному колективу улюбленої газети «Світ молоді»! З найкращими побажаннями і думками пише до Вас постійна читачка і передплатниця із Черкащини – Яна Мельник. Спершу, як справжня прихильниця Вашого видання, хочу від щирого серця подякувати за клопітку працю над створенням газети, за цікаві матеріали, за різноманітні і корисні рубрики, за те, що незважаючи ні на які клопоти, не оминаєте своєю увагою листи читачів. Спасибі, що неодноразово друкували мої роботи на сторінках газети, адже для мене це має велике значення. Ні, не подумайте, я не хочу за допомогою віршів привернути до себе увагу, завдячуючи їм, я просто живу. Хоча, можливо, дехто мене й не зрозуміє. Адже хтось цінує матеріальні цінності, а я навпаки – душевні якості людей, які мене оточують, і які шукають вигоди у взаємному спілкуванні. Тоді це й можна назвати справжньою дружбою. Та щось я далеко відійшла від теми. Останнім часом мені все більше подобається ваша рубрика «Мрії у деталях», де кожен бажаючий може поділитися своїм потаємним і сокровенним, що неодмінно хоче втілити в життя – власними мріями. Отож, і я вирішила не залишатися осторонь. Моя мрія досить проста і водночас незвичайна. Я хочу, щоб до кожного серденька, коли земля ще зпросоння зустрічається з світанком, завітало довгоочікуване щастя. Щоб самотній вітер тихим вечором, гуляючи в полі, зустрів своє барвисте кохання і назавжди став теплим і мрійливим. Щоб коли наставав вечір, то закоханим зорі спускались з небес, щоб цілим букетом пишних троянд їх можна було б дарувати коханим. Щоб бурхливими ріками до людських осель надходило добро і достаток, а лихе слово не могло поранити людську душу. Щоб Україна завжди славилася людяністю і щирістю. А ще я мрію, щоб моя любляча родина завжди була зігріта вогнем злагоди і взаємної поваги. Щоб на поріг нашого дому не посміла ступати життєва негода, щоб хмаринки не затьмарили світлих промінців посмішки матінки-долі. Щоб не старів дідусь, не сивіла мати. Ось в чому і полягає моя безкорислива, але така необхідна мрія. Адже доки людина живе, доти вірить і має надію на краще майбутнє. Надія – це своєрідна мрія. Можливо, просто з часом я перестала мріяти про якісь чергові забаганки, а стала романтиком і шукаю щастя поміж хмар!?. Просто скільки б людина не мала, вона всеодно хоче більшого, моральних світлих чеснот забагато не буває ніколи. На мою думку, мріяти не шкідливо, а навіть корисно, тоді й до неба дістанеш рукою, і світ пригорнеш у своїх дружніх обіймах теплоти. Ось і все, чим я живу, чим дихаю і про що мрію. А ще, я гадаю, що палкою мрією всіх читачів газети «Світ молоді» є її подальше процвітання, щоб поповнювалися лави передплатників і дописувачів, щоб життя творців газети було сонячним і щасливим, і щоб серця переповнювалися любов’ю рідних і близьких. Отже, ще раз – людське спасибі Вам, шановні, за такий чудовий «Світ молоді» і хай береже Вас усіх Господь Бог! До побачення! Яна МЕЛЬНИК.
|