Пройшов місяць, а вона все досі не може повірити, що його вже немає поруч і не буде більше ніколи. «Забирай мене з собою, коханий, розплющ очі й задуши у своїх обіймах. Не покидай мене, я ж тільки-но почала жити. Як тепер без тебе, якщо вже куштувала той смак іншого буття: радість зустрічей та біль розлук, вбивче чекання, смак крові на вустах, коли сумувала за тобою та мріяла по черзі та якось автоматично, несвідомо кусала губи. Лише поряд з тобою я вільно дихаю, лише поряд з тобою я не сама. Просто неможу тебе втратити, тільки-но знайшовши, бо чекала на тебе все життя. Й кохала, ще до того, як зустріла, адже ти – частина мене. І ти забираєш ту частину з собою в інший світ. Залишайся, не йди, для них ти - чужий, той світ, він не для тебе. Ще не час, любий, ще не час. Я знаю, ти там без мене не зможеш, як і я без тебе тут. Мовчиш, який ти впертий та суворий. Усе вирішив уже, ма-буть, без мене і на слова ці зовсім не звертаєш уваги. То нехай тоді буде так, прокидайся і души мене в обіймах, а потім забирай усю з собою».
Кожен раз вона приходить до нього у лікарню востаннє, щоб попрощатися. Життя в його тілі підтримують медичні апарати і лікарі чекають, коли вона, зібравшись з силами, підпише папери про відключення усіх тих систем. А вона так боїться його відпустити, що заставляє себе повірити, ніби-то він одужає. І вони зовсім скоро будуть знову разом, щасливі. Бо закохані – то янголи, але з одним крилом і літати вони можуть, лише обійнявшись один з одним. А в розлуці – помирають.
Вона все-таки поставила той підпис, але не повірила в те, що зробила. Й придумала собі казочку, що він живий, просто десь затримався, вертаючись до неї. Щодня вона готує вечерю і чекає його додому. А коли він не приходить, - злиться, лягає спати, а з ранку збирається обов’язково розпитати, чому він так пізно повертається з роботи. Наступного дня починається все знов і знову. Рідні хотіли було відвезти її до психіатричної лікарні, але потім зжалілися і залишили наодинці зі своїм горем, ту сумну дівчинку з некольоровими очима та відсутнім поглядом. А їй все одно, лиш би він швидше повернувся. І вона все чекає...
Отак помирають янголи.
Flare.
| 