Та у свої сімнадцять літ
Із дому треба йти,
Щоб пізнавати білий світ,
І щоб себе в житті знайти.

Та з часом починаєш відчувати
Тугу за місцем, де родився,
За тим місцем, де стоїть рідненька хата,
Де вперше ти ходить навчився

Тоді, немов лелека до гнізда,
Періодично будеш прилітати,
Бо світить там добра зоря,
Живуть там мама й тато…

Коли приїдеш ти до рідного села,
Вдихни повітря повними грудьми,
І хоч ріка твого дитинства далі потекла,
Її ніколи не забудем ми…