Я прийшла я до розуміння зв’язку людини з Космосом від недосконалостей у медицині, які гнітили мене як лікаря. Я бачила, що не у всіх випадках ми можемо допомогти людям. Працюючи у клініці грудної хірургії, спостерігаючи тяжкі наслідки після операцій на легенях, серці, коли не допомагали ніякі ліки, я відчувала безпорадність перед стражданнями людей. Я стала думати, що є, мабуть, галузі медицини більш успішні. Незабаром дізналася, що це медицина Сходу і, зокрема, тибетська медицина. А це, перш за все, філософія, яка стверджує, що людина – істота духовна, і не можна її лікувати, сприймаючи лише як фізичне тіло.
Людина – це не м’ясо і кістки, це висока духовна істота. Східна медицина спочатку звертається до духовних принципів людини, тому досягає більших успіхів у лікуванні. Вперше зустрівшись з таким ставленням до людини, я спочатку не все розуміла та приймала, оскільки сприймала все, як звичайний лікар. Читаючи історію релігій, заглиблюючись у східну філософію, поступово починала розуміти, що це дійсно істини. Я спостерігала у клініці хворих, які виходили з найтяжчих станів, оточені любов’ю близьких, і людей з незначними захворюваннями, котрі, дізнавшись про зраду близьких, про якесь горе, танули на очах. Присутність чи відсутність турботи відбивалися на прогнозуванні захворювання. Я це спостерігала, але не могла пояснити. Та зустріч із Вченнями Живої Етики, одкровеннями Великих Учителів, - Таємною Доктриною, відкрила мені очі й завершила певне коло у моїй свідомості. І я сама спробувала дещо розказати людям.
Читаючи книги, у яких пояснювалося, як людині стати здоровішою, я сама спробувала написати про це. Це був початок 90-х років, перед людьми відкривалися можливості духовних знань. На мої лекції приходило по 500-700 осіб, і я розуміла, що не можу розповісти відразу все. Хоча, коли я зараз дивлюся на ту себе, розумію, що тоді я і сама мало знала. У 1992 році я написала першу книжечку – “Шлях до здоров’я душі й тіла”. З тих пір вона чотири рази перевидавалася, наповнювалася змістом, тому що, працюючи над собою, я більше розуміла, а знання, як відомо, - безмежні.
З розумінням духовної сутності людини прийшло усвідомлення того, що фактично всі хвороби починаються на тонкому, душевному рівні і лише потім вони поширюються на фізичне тіло. Нинішня моя робота – розповісти про це людям, допомогти їм стати здоровішими.
Потім я зрозуміла, що є прямий шлях у безсмертя – це любов. Немає у Космосі більш високого почуття, ніж любов, усе в ньому твориться любов’ю. Любов’ю зачинаються світи, любов’ю твориться людина, її здоров’я. Все є любов! Тому і моя наступна книга називалася “Любов – шлях до безсмертя”. У ній іде мова, зокрема, про те, як людина може допомогти собі подумки. Зараз алкоголізм лікують кодуванням. А що це таке? Це наказ подумки. Думка – психічна енергія. Таке лікування досягає результатів, тому що найсильніша зброя людини – це її думка. Нам треба вчитися думати. Ми стверджуємо, що першим було Слово, але немає слова без думки. Все із неї починається. Творець послав думку, за якою була вібрація та народження світів.
Не так просто по-простому розповісти про складне. Вам, мабуть, доводилося чути наукоподібні й малозрозумілі міркування. Як правило, важко говорить той, хто не знає суті. Лише, коли починаєш розуміти проблему, тоді можеш розказати про неї доступно. Я не закликаю до місіонерства, недопустимо нав’язувати свою думку іншим, але за покликом серця можна дати прочитати свої думки й розуміння. Моя зустріч з вашими читачами – це теж поклик. І зовсім не обов’язково, щоб зразу після неї всі стрімко почали вивчати Вічні Істини.
Я присвятила їм все своє життя і з кожним днем розумію, що я ще дуже мало знаю, тобто попереду – безкінечна можливість пізнання. Потрібно побільше читати, друзі мої. Є книги абсолютної чистоти й висоти, безцінні, які вказують людині шлях у тяжкому сучасному світі. Я кажу не про свої книги. Те, що написане мною, носить дуже малий відбиток мене самої, так як у своїх книгах я намагаюся спиратися на Вчення Живої Етики. У мене є книга, для якої я збирала матеріали протягом 20-ти років. Вона про те, як Великі Духи, що прийшли до людини з далеких планет, допомагають їй. Мільйони років вони живуть разом з нами. Це посланці Далеких Світів, яких ми знаємо як Ісуса Христа і Будду, Піфагора й Платона, Конфуція і Лао-Дзи та багатьох інших. Нас вражають ці гіганти розуму й моральності. Вони не жителі планети Земля. Ці великі образи приходили і приносили людям откровення науки Далеких Світів, що проникали в уми людства, приносили релігії, які видавалися по свідомості.
Інформацію про них я збирала по крупинках і знаходила тільки Істину, що є у Вченнях. У книзі є розділ, присвячений зв’язку людства з Ієрархією Світу. Біблія говорить про “драбину Іакова”. У Вченні – це Ієрархія Світла, драбина у свідомості Космосу, його заселення. Тільки чотири ступені на ній зайняті людством. На нижчому ступені – мінеральне царство, вище – рослинне, потім – тваринне і слідом – людина. Але не може ж драбина закінчуватися на людині: ми ще такі недосконалі. До нас приходять ті, хто досконаліший. Подивіться, яку любов ніс людям Христос та інші Високі Духи, котрі приходили до інших народів. Наші старші Брати прийшли з Далеких Світів, щоб вести нас, Людство. Але люди ледве витримують зверхзнання. Коли до них приходить ідеальна особистість, вони їй не вірять, вони кидають у неї камінням, палять на вогнищах, розпинають на хрестах. Саме такий шлях проходять посланці Далеких Світів: люди всіляко гнітили й топтали їх, але вони не ображалися і приходили знову й знову - для того, щоб вести людство за собою, до досконалості, видаючи йому морально-етичні вчення і релігії.
Наприклад, іслам. Ця релігія передалася пізніше християнства людям, які жили спільнотою у країнах Близького Сходу й Азії. До того моменту у них не було свого віровчення, і воно передалося їм через пророка Магомета. Немає поганих релігій. Іслам, як і інші вчення, несе високе, чисте начало, тому що всі релігії від єдиного Творця, ніби віти з єдиного кореня. Але збочення настають дуже швидко. Олена Іванівна Реріх, котра передала людям Вчення Живої Етики, писала, що останні заклики Магомета потонули у криках фанатизму. Тобто, ще не пішов Пророк, а вчення вже було перекручено. Коран не закликає ні до чого поганого. В ісламі мовиться: ”Убий невірного”. Це значить у собі невірного, у собі – злобу, у собі – ненависного. Але ж ні, треба убивати іншого!
А хіба ми кращі? Хіба християни не вбивали колись мусульман іменем Христа? Винні не Великі Духи, котрі всі були прекрасними і приходили у наш світ, як брати, приносячи людям Великі Одкровення. Як говориться, немає вічно живих вчень, але є вічно неправдиві учні.
Скоріше – недобрі. Якщо ми найбільш свідомі на Землі, то всі, що нижче нас за свідомістю, - це брати наші менші, до яких ми повинні ставитися, як добрі царі. А як ми ставимося? Як злі демони! Мінеральне царство ми переплавляємо на кулі і стріляємо один в одного. Вирощуємо свинку, любимо її, плекаємо, а потім ріжемо і з’їдаємо. Як канібали!
Тому дуже легко припустити, що вище нас є Братство Великих Учителів, які мільйони років тому залишили свої прекрасні планети і за Законом Любові Космосу зобов’язалися вести людство до досконалості.
На Землі є багато прекрасних людей. На даний час уже формується жертовна свідомість. Наприклад, товариство “Лікарі без кордонів”. Це люди, у яких, як правило, все в порядку. Їм не треба заробляти гроші, вони у них є. Але вони їдуть в Чечню, Анголу, їдуть туди, де стріляють, їдуть допомагати людям. Їх грабують, продають у рабство, вбивають, але вони знову їдуть туди, де потрібні людям. Це і є необхідність у жертовності, потреба працювати на загальне благо. І такі люди вже є на землі. А на далеких, високорозвинутих планетах вони вже багато чого досягли. І коли вони бачать, що є маленька Земля, на якій люди борються зі злом, вони приходять на допомогу. І цю справу, як благородні люди, вони не можуть кинути на півдороги.
Джордано Бруно – велика особистість у 15-му столітті. Він розповідав людям про заселеність Космосу: те, що написано у Таємній Доктрині Блаватської. Він говорив речі, які суперечили поглядам церкви тих часів. Інквізиція кинула його у в’язницю. 14 років він сидів у “кам’яному мішку” – в маленькій камері, де людина не може випрямитися на повний зріст. Його спалили на багатті. Перед стратою своїм катам він сказав: “Ви більше боїтеся читати вирок, ніж я його слухати”. Він був одним із семи Великих Учителів, котрі прийшли на Землю. Це було в Італії.
Коли ж Росія стояла на краю загибелі, коли російська нація могла припинити своє існування, подавлена татарами, тоді там втілився Сергій Радонежський – як Великий Святитель землі Руської. Він мобілізував свідомість російської людини, він навчив її не боятися. Він благословив Дмитра на битву і незримо був присутнім на Куликовому полі, допомагаючи своїм воїнам отримати перемогу над “звірем степів”. У той період на слов’янство була покладена важлива місія. Якби слов’янство зникло, земля, можливо, не прийшла б до того періоду, в якому вона зараз: у Космосі все взаємопов’язано. Греція, Древній Рим, Єгипет – ці землі в різний час пережили тріумфальний розквіт. Тепер це звичайні країни. Тобто, у визначені історичні епохи, на визначені народи покладається певна місія. Нині, коли починається Епоха Водолія, з неї починається яскраво виражена місія слов’янства.
|
