Вухами люблять
не лише жінки
Першою мовою А. Чемпен називає «слова заохочення». Це можуть бути підбадьорення, похвали, компліменти: «Ти у мене такий красивий!», «Спасибі за вечерю! Це було так смачно!». Дуже важливі інтонації. І ще. Не треба лестити! Говоріть правду, адже у вашого обранця, напевно, є багато позитивних якостей. А вже якщо критикуєте, то критика не має бути жорсткою. Людину, яка розуміє «мову слів заохочення», вона може не просто образити, а навіть убити, якщо він сприйме її як сигнал про те, що його не кохають!

Будь зі мною,
будь зі мною
завжди поруч!..
Ви можете скільки завгодно хвалити свою «половинку», але якщо, на її думку, ви приділяєте їй недостатньо часу, значить, її мова кохання – «мова часу». Людина відчуває себе щасливою і коханою, якщо з нею «проводять час»: ходять у кіно, прогулюються, їздять на вихідних за місто, може, просто дивляться разом телевізор або розмовляють на загальнолюдські теми. До речі, про бесіду. Достатньо хоч би на декілька хвилин відвернутися від своїх справ і поговорити один з одним. Ви не просто даруєте свій дорогоцінний час – ви говорите: «Я кохаю тебе!».

Кращий мій
подарунок – це ти!
Багато хто сприймає подарунки як атрибути «цукерково-букетного» періоду. Але тепер, коли «об’єкт завойований», можна розслабитися і сушити мізки вибором подарунків тільки напередодні Нового року і дня народження. Крім того, вважається, що «підносити подарунки» час від часу – святий обов’язок представників сильної статі. Ах! І тут стереотипи! Звичайно, якщо ваша обраниця, перш за все, цікавиться ціною подарунка, то навряд чи тут можна говорити про третю мову кохання. Більше всього, в цьому випадку взагалі ні про яке кохання мова не йде. Але якщо їй (а може, йому) дорогий сам подарунок, чи то букет осіннього листя або паперова листівка, якщо вона (він) дбайливо зберігає все, що ви колись дарували, то… Здогадалися про що я? Подарунок – це матеріалізація ваших почуттів. Пам’ятайте це! Даруйте кохання!

Якщо кохаєш, – допоможи мені!
Можна говорити компліменти, обсипати «золотим дощем» і 24 години на добу віддано дивитися в очі, але кохана людина так і не повірить у те, що вона кохана. Чому? Ми сприймали як належне гарячі сніданки, накрохмалені комірці, щоденне миття підлоги. Адже це була демонстрація того, що нас люблять! Не завадило б і нам хоч би мити посуд, без нагадувань прибирати «завали» на робочому столі й гуляти з собакою, адже від нас чекають зізнань на «мові допомоги».

Дайте хоч за шию потримати!
Подивіться на закоханих: вони постійно тримаються за руки, використовують будь-яку можливість, щоб просто доторкнутися один до одного, не кажучи вже про обійми і поцілунки. Це властиво багатьом, але деяким кожен дотик коханої людини дорогий особливо, адже він як ніщо інше свідчить про те, що їх кохають. Ті з нас, кого в дитинстві батьки часто тримали на руках, цілували у носики, можливо, сьогодні говорять на «мові дотиків». Якщо необхідність відчувати об’єкт свого кохання для вашої половинки сильніше за все інше, що ж. Не ухиляйтеся тоді від швидкоплинних обіймів, не називайте їх «телячими ніжностями», пам’ятайте, що це може дуже боляче поранити.

Зрозумій мене!
Образа «мене не кохають» – знайома майже кожному з нас. Ми ображаємося на близьких людей, а може, просто не бачимо того, що вони намагаються достукатися до нас на іншій мові. Звичайно, якщо ми цінуємо стосунки, то, думаю, вивчення мови, на якій говорить дорога нам людина, не стане непереборною проблемою. Можливо, доведеться поводитися дещо не так, як ми звикли, але ж справжне кохання в тому і полягає, щоб зробити добре іншому, а не думати лише про свій комфорт. Головне, нас почують, а людина, що відчуває себе коханим, прагнутиме зробити все, щоб так само відчули себе ми!
Наталія БОДАК.