Субота, 25.11.2017, 10:12

Світ молоді

Інтернет-видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!

Меню сайту
Календар
«  Лютий 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
272829
Реклама
Наше опитування
Що вас найбільше радує з приходом весни?
Всего ответов: 673
Міні-чат
300
Реклама
Коментарі
01.04.2016

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

приветик

12.09.2015

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

прівет

04.05.2015

УКРАЇНСЬКИЙ СОННИК

менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде

21.04.2015

ПИРЯТИНСЬКИЙ ПЕЙСМЕЙКЕР НА 4 ГОДИНИ

Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе!

01.04.2015

ДОБРОВОЛЕЦЬ З ПИРЯТИНА: У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МЕНІ СПОКІЙНІШЕ, АНІЖ У ТЕПЛІЙ ХАТІ

Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени...

Реклама
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2012 » Лютий » 7 » ВСЕСВІТ… БЕЗМЕЖНИЙ ТА НЕОСЯЖНИЙ: ПАРАДОКСИ ДИСКУРСУ
14:52
ВСЕСВІТ… БЕЗМЕЖНИЙ ТА НЕОСЯЖНИЙ: ПАРАДОКСИ ДИСКУРСУ
Есе
Художній дискурс найновітнішого формату початку ХХІ сторіччя вражає своєю різноаспектністю. Метанаратив "ВСЕСВІТ” молодого українського прозаїка Олександра Скорохода свідчить про неординарність ідіолекту автора і в цілому про яскравість, креативність тенденцій у сучасному літературному процесі. Письменник репрезентує аспекти жанру, до котрого він звертається, концептуально акцентуючи увагу, принаймні, на двох значущих, актуальних для нього факторах, як-от: "сучасна філософська проза” і "молодіжний роман”.
Інтерпретуючи термін "роман”, літературознавці виокремлюють інколи діаметрально протилежні ознаки; серед них найголовніші, певно, – це: панорамне зображення дійсності, багатоплановість фабули та сюжету, почасти, в контексті розвитку конфліктних ліній, ускладненість хронотопу, поліфонічність розповіді, неминучі, обов’язкові імпульси, апеляції наративу сучасності до минулого або майбутнього тощо. Філософський роман, маючи філософське підґрунтя, трансформує певні поняття в символи, образи з яскравим емоційним забарвленням, маркованістю.
Метанаратив "ВСЕСВІТ” складається з таких структурних елементів, а саме: "синопсис” (resp. огляд, зведення з одного питання; фактично-передмова – Л.Д.-Л.) до роману "ВСЕСВІТ” і чотири частини, відповідно – "Шукай коріння – усе в тобі”, "Що назовні – те й усередині”, "Живи: дій”, "Життя – лиш мить… А мить – то вічність”. Автор створює власні правила інтелектуальної "гри”, своєрідного "бриколажу”, випромінюючи потужну ауру, заглиблюючись у численні підтексти, мерехтіння сенсу.
"ВСЕСВІТ… Безмежний та неосяжний… Зовнішній та внутрішній… Сповнений своїх ледь помітних законів, ритмів, які так і вислизають, тільки-но намагаєшся їх охопити та препарувати, оформивши у слова (курсив наш. – Л.Д.-Л.). Де ж шукати розгадку його таємниць?” Так окреслює своє credo ("вірую!”). Олександр Скороход із самого початку в "Синопсиси до роману "ВСЕСВІТ” фундаментальний культурологічний концепт "ВСЕСВІТ” в однойменній книзі є фактично мегасимволом, який охоплює декілька топофонів, урбанізованих просторів, дискурсів міста, міфологеми індустріальних локусів сучасного життя мегаполісу: філософська безкінечність СУТНОСТІ, імперативи молодості, студентського життя, кохання, дорослих стосунків дівчат і хлопців, зворушливість природи, ніжного цвітіння квітки, іронія і/або самоіронія, "виверти” юнацького сленгу, автентична самоідентифікація, мегаполіс, особистість, Україна, українська молодь, планета, культ красивого тіла як стандарт сучасного життя, деталі інтер’єру й неофіційного офісного етикету та табу, віддзеркалення сучасного світу "просуненої” молоді, викрадення (за сюжетом!) найепатажнішої й найдорожчої на виставці картини "ВСЕСВІТ” відомого на заході українського художника-постмодерніста Степана Масленка тощо (і так знову від мінус до плюс безкінечності!). Усе наведене вище демонструє інтелектуальність автора, його ерудованість, знання реалій сучасного життя, найрізноманітних субкультур, тенденцій у молодіжних рухах і напрямках. Головним героям та читачеві не раз доведеться осмислювати й такі фундаментальні філософські категорії як ІСТИНА, ШЛЯХ, ЛЮБОВ, СВІТ, ОСОБИСТІСТЬ, МАЙСТЕР. Ці слова в тексті виділено великими літерами з метою акцентуації їх значущості, що відповідає специфіці графічної презентації дискурсу.
У книзі неймовірно вдало поєднуються екосвіт і сучасний урбанізований простір, сучасний міський мешканець, цивілізація, соціум і природа. Екосимволіка, еконазви, які перегукуються із сучасним "зеленим рухом” планети, з найновітнішими традиціями екопоселень і екопоселенців. Цьому задуму відповідає й структурація тексту: "корінці” (перший - сьомий) – у частині першій; "листки” (перший - шостий) – другій; "пелюстки” (перша-п’ята) – третій; "цвітіння” – четвертій. За умов проблем глобалізації в культурному вимірі особливого значення набувають два орієнтири, які інколи дуже важко поєднати: з одного боку, всепланетарна стандартність; з іншого – етніка, власна етнічна неповторність, "ідентичність”, "самість”, врешті-решт "Я”.
До речі, автор є наскільки глибоким, настільки й "успішно” іронічним. "За якусь годину кохана залишить свого обранця та неньку Україну й полетить у далекі краї на літаку вітчизняних авіаліній, де буде нудьгувати за домівкою, рахуючи дні до їхньої зустрічі…"Хоча, мабуть, ні, Оксі (скорочення від імені Оксана. – Л.Д.-Л.) точно не нудьгуватиме”, – несподівано для себе відзначив Юрій”.
Сучасна соціалізація молоді (адже пише молодий автор і, насамперед, для молоді!) вимагає дотримання або недотримання (на знак протесту проти усталених , "архаїчних” норм моралі); до речі, це було завжди (протистояння поколінь), певних стандартів мовлення, поведінки, свідомості, етнос відомості, гендерних стратегій у контактах представників протилежних статей, так званого "сексизму” тощо.
Роман насичений різноманітними сленгізмами, котрі, певно, виконують функцію своєрідних інтертекстуальних елементів, мовних, соціальних, культурних та подібних кліше. "Що називається нелегке життя і в "мажорів”, адже стільки спокус та можливостей довкола…” У книзі репрезентовано декілька соціорівнів, регістрів української мови в комунікативному просторі сучасного мегаполісу; насамперед, це – власне сам метатекст, рафіноване мовлення і повсякденне розмовне мовлення, також сленг, який забарвлює спілкування, надає мові шарму, віддзеркалює мовний статус комуніканта. На жаль, в українській літературі відсутня усталена традиція використання сленгу, що відображає реальне мовлення сучасної молоді, зокрема, студентів. – "Хто рано встає.., – вголос задекламував, вилазячи з ліжка, – той успіх дістає! – приказку ще зі студентських років життя в гуртожитку”.
Складовою сленгу книги є вульгарні слова, лайливий лексикон, проте без брутальностей, на межі гідності: "А це що за мурло”; "То якого біса сюди приперся?”.
Без сумніву, молодіжний роман не був би дійсно молодіжним, дійсно філософським, не відповідав би окресленим статусам, якби не був би також глибинно афористичним. "Виходити за рамки звичного простору значить, прагнути стати ОСОБИСТІСТЮ. Бути постійно присутнім у СВІТІ, бути повністю для нього відкритим – це робить людину МАЙСТРОМ. Автор створює не лише вишукані афоризми, а й вислови з відтінком стьоба. "Після високих філософських матерій стати "додатком” до унітазу”…” – йому хотілося розсміятися. Та журналіст не ризикнув, бо шлунок іще трохи неадекватно поводився”.
Закономірною є також поява в тексті анекдоту як ще одного прояву сучасного етикету комунікації. "Значить, Гімалаї. Лізе альпініст по скелі, високій-високій, де й зачепитися немає за що, руки вже тремтять, важко. Тут бачить біля вершини йог висить – однією рукою за виступ причепився, а в іншій тримає книжку й читає собі. Альпініст ближче піднявся та й питає: "А правду кажуть, що ви, йоги, дуже сильні?” Йог перегортає чергову сторінку рукою, якою щойно тримався за скелю, і, навіть не дивлячись на альпініста, відказує: "Та ні, неправда”.
Книга "ВСЕСВІТ” складається з двох творів, а саме: однойменного молодіжного філософського роману й маленької повісті "Чаша”, також наповненої глибоким поліфонічним звучанням, присвячена, почасти, контактам двох культур, двох світів – православ’ю та ісламу в українській культурі.
Олександр Скороход завершує роман особливою, графічно акцентованою відсутністю розділового знаку, адже й це – ВІЧНІСТЬ, БЕЗКІНЕЧНІСТЬ, врешті-решт, ВСЕСВІТ.
"Коли відповідь є на всі запитання – це дає кожному ШАНС на особистий ПОШУК, РОЗВИТОК, на особистий ШЛЯХ… Не бійтеся ТВОРИТИ СВІТ, цінуйте кожну МИТЬ!» – такими були останні слова Сан Санича в цій історії. Мені нічого додати.
ЦЕ – ВСЕ! Точніше… ЦЕ – ВСЕСВІТ.

Любов Дяченко-Лисенко, кандидат філологічних наук, член Національних спілок журналістів і краєзнавців України
Переглядів: 936 | Додав: sasha | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
1  
Роман Олександра написаний з філософським підтекстом. Це як ковток свіжого цілющого повітряЮнацька щирість і безпосередність, віра в правду, що врешті решт перемагає. Автор - це наш Паоло Коельо, який замріяною прозою юнака переконує всіх у тому, що ми унікальні і невід'ємні від ВСЕСВІТу

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]