Так каже народна мудрість. А ось ще: «Жіноча річ коло припічка». Та чи так воно є насправді? Може, це наша політика є ґендерно стереотипізованою? Може, ми ще не готові чути жіночий голос не лише з-за припічка, а й з політичної трибуни?
«Учися, синку, станеш президентом чи бізнесменом», – такою є настанова батьків хлопчику. А от дівчаткам кажуть щось на кшталт цього: «Головне – вигідно вийти заміж», натякаючи, що заняття розумовою діяльністю жінкам ні до чого, а політикою – і поготів. Виходячи з того, що політика – брудна справа, то чи такою вже непотрібною є жінка, що за тими ж ґендерними стереотипами схильна до порядку. А чи лад лише у себе в хаті здатна навести жінка? А, може, й масштабніше – у державі?
10 держав світу визнало переваги жінки і зробили їх берегинями державного вогнища. Чому ж тоді жінка за кермом автомобіля і жінка-керманич держави багатьма чоловіками сприймаються скептично? Та й не лише чоловіками. Жінок не допускали на Січ, бо вони тільки заважали козакам займатися більш важливими питаннями – захистом релігії та національних інтересів. Період СРСР продемонстрував, що сфера діяльності красивої половини поширюється на токарні верстати, комбайни і трактори. А от чи не заважають ґендерні стереотипи реалізації права бути обраним на керівні посади в державі сьогодні?
Місце жіноцтва - не лише на кухні за приготуванням страв, пранням та прибиранням. І якщо вона це усвідомлює, якщо пріоритетним для неї є самореалізація у сфері політики, то остання - від фемінності не постраждає.
Загальновідомі приклади Марґарет Тетчер і Анґели Меркель указують на те, що жінки здатні тримати в руках політичне життя. Ґендерні стереотипи схильні ламати діти, коли дівчаткам цікаві машинки, футбол, а хлопцям – вишивання. Цим не здивуєш. Рівень фемінності в українському Кабміні залишає бажати кращого. Тож подивимось, чи здатні чоловіки до стереотипно жіночої ролі – наведення порядку в домі (читай – у державі) і «прибирання» економічної кризи.
Євгенія Давиденко