Мене звати Анастасія Теслевич. Мені 15 років. Живу в місті Сміла, що на Черкащині, й дуже люблю своє місто. Навчаюся у школі №3-колегіум у 9-А класі. Свій вільний час присвячую написанню віршів.
Поезія, навіяна весною
Проміння світле сиплеться з небес, В повітрі так запахло новизною! Очей не відірвати від таких чудес, Моя поезія навіяна весною. Все довші дні, А ночі все коротші, І радо так світанок зустрічати. І все довкола нібито шепоче: «Що це весни нової настає початок». І ось вже перші родяться плоди, З-під ковдри першоцвіти визирають. І душу зігрівають нам пісні, Які птахи так солодко співають. Іду я стежкою І любо озираюсь, Та споглядаю неземну красу: Травичка стрімко землю пробиває, А день новий привітно зустріча весну. Весна, мов дівчина красуня. Прийшла така невинна й чарівна, Немов присіла ненадовго, відпочила І одним поглядом від сну все пробудила. Весняний настрій надихає Й дарує нам нові думки. Які я з легкістю в вірші вкладаю, І ця поезія - поезія весни!
Щастя…
Воно так близько Й в той же час далеко. Все ходить поруч, потім обмина. Чому саме зі мною так нелегко?! Чи, може, я така і не одна... Немов би воно грає в гру, що нині зветься - Доля! Чи, може, випробовує мене?.. Воно хоче звести мене з тобою, Та все ж не може відшукать тебе. Ти ходиш поруч, Я це знаю! Та доля зробить вибір, дасть пораду. Бо я сама собі, мабуть, не зможу дати раду. Воно - це щастя, Ходить зовсім поруч, своєї черги буду я чекати. Минуть секунди, місяці, години, Та сподіваюсь, воно буде того варте... Фото Світлани Довгенко
|