У його біографії - все, як у всіх молодих людей. Народився Олександр Яковлев і виріс у місті Полтаві.
Ініціативний, не хворий, не підлий!
Закінчивши навчання у ЗОШ №3 м. Полтави, вирішив продовжити навчання у Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна, пройти чоловічу школу.
Олександр впевнений, що чоловіча краса без внутрішнього наповнення, по великому рахунку, не коштує зовсім нічого. Для себе прикладом ставив великих мужів - найкращих менеджерів, найбільших націоналістів світу, які втілювали у собі всі чесноти Людини – президента США генерала Ейзенхауера, канцлера Німеччини Аденауера та великого француза генерала Де-Голя.
Набувши у військовому ліцеї чоловічого життєвого досвіду та отримавши права водія, – продовжив навчання у Київському університеті туризму, економіки та права, де отримав кваліфікацію спеціаліста з ресторанної та готельної справи.
Для нього життя - це усмішка, навіть коли по обличчю течуть сльози…
Щоб не прохати грошей у батьків, Олександр працював таксистом, охоронцем в автосалоні, водієм доставки у японському ресторані, менеджером… Вивчив англійську мову, персональний комп’ютер, захопився дайвінгом, гірськолижним спортом, став членом Авіаційно-спортивного клубу «АЕРОКЛАСИКА», де виконував стрибки з парашутом.
Олександр завжди тримає своє слово, працелюбний, відповідальний, цілеспрямований. Швидко орієнтується в житті, знає, чого хоче. Він - відмінний кулінар, успішно починає свій бізнес. Незабаром у центрі Полтави відкриється маленьке кафе, де будуть готувати дуже смачні млинці.
Олександр активно займається громадською роботою, має багато друзів, поважає людей старшого покоління та пробує бути меценатом для одиноких стареньких, робити добру справу. Для нього добрі справи – то потреба душі, він це планує робити насамперед для себе, не хизуватися, тому що впевнений, що благодійність має бути негучною, тихенькою.
Він знає, що той, хто полюбить мудрість древніх, не може сам не стати мудрішим. Для Олександра надбання рідного краю – святе. Українське вишите полотно – це уособлення життєвої дороги людини, «червоне – то любов, а чорне – то журба».
Олександр впевнений, що цей світ можуть змінити на краще тільки молоді здорові сили, високоосвічені, наповнені кипучою енергією та синівською любов’ю до України – в цьому він бачить сенс сьогодення і майбутнього життя.
І насамкінець, Олександр говорить словами Анни Ахматової: "Немає більшого щастя, коли тебе люблять ради тебе самого….”
Світлана ДОВГЕНКО
|
