Доброго дня, дорога редакція!
Пише вам Вікторія Коваленко з мальовничого міста Гадяч! Я не дуже давно пишу вірші й мене цьому ніхто навіть не вчив. Просто пережила у житті велике кохання, і саме це почуття надихнуло мене на створення віршів. Мені 20 років, і я дуже кохаю ту людину, якій присвячую всі свої вірші і все своє життя. Хочу, щоб увесь світ, читачі «Світу молоді» почули про мої почуття!
НІЧНЕ КОХАННЯ
Сонне місто, сплять провулки,
Рідкість – вогник у вікні,
І машини нічний шурхіт
Прогуркочуть вдалині.
Зорі тихо сплять у небі,
Срібний місяць задрімав,
Полохливий хитрий вітер
Мертву тишу розігнав.
Ніч чарує… Тихо плаче
За коханням неможливим,
І на мить його побачить –
Це так просто і тужливо!
Покохала теплий ранок,
Ніжно поринаючи в цілунок,
Вимріяла сірий замок,
Що служив, як подарунок.
Зовсім це не справедливо –
Кожен раз чекать на зустріч,
Для кохання – це важливо,
Мати силу й мати мужність…
* * *
Цей вірш присвячую своїй любій матусі й разом зі своїми сестричками Ритою та Сашею вітаю її з Днем матері. Мамо, залишайся завжди такою ж милою, доброю, щирою, люблячою, розуміючою, коханою. Ти в нас – єдина і ми тебе дуже любимо!
Тече джерельце річкове
Від серця і до серця,
І хатка наша лісова
У пам`яті озветься.
Бурхливим морем здійметься полин
І згадку нашепоче вітер,
Колиска з небом голубим
І яблуня, і спомин.
І сниться все життя мені
Подвір’я споришеве,
Ми сидимо з тобою у траві,
Не знаєм лиха й горя.
Все стерегла і берегла,
Учила і любила,
Моя матуся дорога,
Живи завжди щасливо.
Нехай не згасне посмішка свята
І не змарніє погляд,
Не стрепенеться хай рука
І залишиться в серці спогад.
Фото Альони Перепльотчикової
|
