...„Не дай себе відформатувати!” та „Не дай замовкнути голосу предків!” – кампанію під такими гаслами розпочали учасники фольклорного гурту „Божичі”, випускники престижних столичних вузів. Вони вважають, що сучасні медіа пропонують слухачеві вже готовий, здебільшого сумнівної якості продукт і позбавляють здатності творити. Тоді як жива народна культура – пісні, танці, прикладне мистецтво – завжди передавалися при безпосередньому спілкуванні. Артисти їздять Україною і пропонують глядачеві відчути цю неспотворену енергетику. Завдяки обласному товариству „Просвіта” гурт завітав до Полтави і дав концерт у Полтавському музичному училищі ім. Лисенка. Очільник місцевих просвітян Микола Кульчинський зізнається: коли йому до рук потрапив диск із записами „Божичів”, прослухав його п’ять разів підряд і не міг відірватися. Тож вирішив поділитися своїм відкриттям і з іншими.
У репертуарі гурту – давні церковні та народні пісні, що виконуються у манері багатоголосся. Деякі з них фактично врятували від зникнення. Для цього організовували експедиції по селах Східної та Центральної України та зустрічалися з літніми людьми - останніми носіями автентичної культури.
- Спочатку ставилися до нас насторожено: як це, люди приїхали із самого Києва, навіщо? – згадує Марія Кудрявцева, відома глядачам ще й участю в гурті „Сонцекльош”, - Але ми їх умовляли зібратися і заспівати нам. Потім вони були нам дуже вдячні, бо їм уже нечасто випадає збиратися і згадувати давні пісні.
Дійство не обмежилося лише співами. Насамкінець „Божичі” влаштували майстер-клас з традиційних народних танців. Під нехитрий акомпанемент гармошки та бубна майже вся зала пішла у танок. Тепер розумієш, чому колись музиканта на селі вважали стратегічною особою – без нього ніякої дискотеки не буде. Це сьогодні „Посібник з українського традиційного танцю” виданий „Божичами” на DVD і успішно продається, а колись доводилося опановувати танцювальні рухи з нуля, згадує керівник ансамблю Ілля Фетисов.
- Народні танці ми записували по селах на відео, десь із 1997-го року. Потім у консерваторії дивилися ті записи кілька днів буквально по секунді, із заповільненням. Зараз нам смішно, бо це елементарні кроки, а тоді ніяк не могли зрозуміти, як та баба танцює?
Хоча з точки зору нашого шоу-бізнесу „Божичі” виглядають екзотикою для вибраних, насправді це - дуже затребуваний колектив. За їх участю у столичному арт-клубі „Київ” щотижня відбуваються славнозвісні „етновівторки”, у „Музеї Івана Гончара” – танцювальні заняття (група „Школи танцю” є навіть у мережі „В контакті”). А ще вони грають у театрі і на замовлення організовують весілля у фольклорному стилі. Адже бажаючих поєднати долі за давніми канонами стає все більше.
- Це не просто „сіли, випили і закусили”. Випити і з’їсти – це, виявляється, другорядне, якщо не третьорядне, а головне – це пісні, танці, обряди. Таке запам’ятовується на все життя, - переконаний Ілля Фетисов. Його власне весілля теж влаштували в етно-стилі. Все було настільки цікаво, що у нареченої Сусанни (одна із учасниць „Божичів”) навіть не виникло бажання вдягти традиційну білу сукню.
Галина Пустовгар
Фото автора та Аліни Сказко