Весна – чудова пора року, яка розпочинається з ніжного, чарівного, жіночого свята – 8 Березня. Пропоную згадати винуватицю цієї події – жінку. Цю тему розглядає багато письменників, але ми ніколи не втомимося говорити про тих, хто подарував нам життя. Всім, ким ми стали і ким будемо, ми зобов’язані своєму янголу – своїй матері.
Ми повинні згадати, що коли були ще зовсім маленькі, єдиною людиною, від якої ми повністю залежали, була мама. Вона завжди була поряд, щоб показати нам першого метелика і веселку. Вона була поряд, коли ми робили перші кроки, які були схожі на перше заняття з танців. Саме мати навчила нас посміхатися, сміятися і саме вона почула наші перші слова. Ми повинні пишатися тим, що схожі на неї, і в цьому немає нічого дивного, ми завжди будемо її частиною, адже це вона нас створила. Мати навчила нас усьому, що так важливо знати у світі та своєму місці в ньому. Всім важливим речам ми навчилися, споглядаючи за нею. Мати розділяла з нами все те, що робило її такою особливою – доброту, вміння прощати, чесність та особливо терпіння! Саме мати стала тим «матеріалом», з якого збудований наш характер. Ми повинні дякувати матері за те, що вона переконала нас, що ми зможемо все, тільки якщо будемо вірити в себе так, як вірить у нас вона. Неможливо передати, як важливо для нас відчувати, що мама поряд. Вона навчила нас із впевненістю зустрічати всі неприємності цього світу. Шкода, що ми не дозволяли їй приділяти увагу самій собі. Шкода, що тільки зараз ми усвідомлюємо, на які жертви вона йшла заради нас. Отже, ми б «загубилися» в цьому великому світі без матері. І ми повинні хотіти, щоб віддати їй свій великий борг.
Єлизавета ЖУКОВСЬКА
Фото М. Максименка
|
