Четвер, 28.03.2024, 10:10

Світ молоді

Інтернет-видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!

Меню сайту
Календар
«  Січень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Реклама
Наше опитування
Що вас найбільше радує з приходом весни?
Всего ответов: 706
Міні-чат
300
Реклама
Коментарі
01.04.2016

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

приветик

12.09.2015

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

прівет

04.05.2015

УКРАЇНСЬКИЙ СОННИК

менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде

21.04.2015

ПИРЯТИНСЬКИЙ ПЕЙСМЕЙКЕР НА 4 ГОДИНИ

Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе!

01.04.2015

ДОБРОВОЛЕЦЬ З ПИРЯТИНА: У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МЕНІ СПОКІЙНІШЕ, АНІЖ У ТЕПЛІЙ ХАТІ

Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени

Реклама
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2013 » Січень » 29 » Молодь «у футлярі»
15:41
Молодь «у футлярі»
Нещодавно потрапила мені до рук книжка, що змусила поринути у спогади. Це була збірка оповідань знатного російського письменника Антона Павловича Чехова «Людина у футлярі». Згадалося мені, як ще у шкільні роки, ми з однокласниками бурхливо відреагували на цей твір, а основною нашою емоцією був глузливий сміх. Нам чомусь здавалося кумедним те, що чоловік (головний герой Бєліков) завжди, навіть влітку, кутався у пальто, всі свої речі обережно складав в обгортки, ніби намагався створити собі якусь оболонку, що захистила б його від зовнішнього світу. Відкрившись лишень одного разу людям, довіривши їм свої почуття, сталося з ним саме те, чого він так жахався – його скривдили, не виправдали його очікувань та сподівань.
Перечитавши це невеличке оповідання тепер, коли вже завершую університет, мене вразило те, наскільки швидко ми змінюємося. Разом з нами трансформуються наші мрії, думки, світоглядні позиції, смаки та уподобання. Так вийшло в мене і з цим невеличким оповіданням, що зараз наштовхнуло на тему, яка вже давно мене тривожить: молодь «у футлярі».
Кожного ранку виїжджаючи на маршрутці до університету, їду з такими самими студентами як і я. Вони перш за все займають вільні місця біля вікна, потім вставляють у вуха навушники, вмикають улюблену пісню і переносяться у свій паралельний світ. В принципі така схема на перший погляд не викликає ніякої ані негативної, ані позитивної реакції. Все б так, але звернімо увагу на те, що плеєр живе з нами і за межами маршрутки. Пісні, звичайно, ніякої шкоди не завдають, але не рідко відволікають людину від реального спілкування з однолітками, батьками, створюють людині ілюзію, ніби вона звільнюється від буденних проблем. Задумайтеся над тим, скільки разів на день ви вмикали плеєр? Поганий настрій, нудна лекція, сварки за батьками чи однолітками: все це привід для того щоб відгородитися від оточуючих маленьким механізмом – навушниками.. Це перший своєрідний «футляр», який ми чи то свідомо,чи то несвідомо натягуємо на себе.
Інший футляр – мережа Інтернет. Спостерігала колись за дивною ситуацією у кафе. Молодий хлопець та дівчина прийшли (на перший погляд) на побачення. Офіціанти запропонували їм віддалений столик, аби ніхто не зміг завадити їх романтичній вечері. Пара пройшла за столик, зробила замовлення. Через 5 хвилин, хлопець чомусь підвівся і відправився на пошуки офіціанта. Ще через деякий час пара пересіла за інший столик, вже не такий усамітнений. Не пройшло ще 2 хвилин, як і дівчина, і хлопець подіставали свої телефони та планшети. Виявилося, що офіціант (за вимоги цих відвідувачів) пересадив їх у те місце, де краще ловить Wi-Fi. Мені стало цікаво: невже двоє закоханих надають перевагу спілкуванню у мережі, коли натомість можна просто так посидіти за чашкою гарячого чаю, у гарній компанії, відверто порозмовляти, поділитися з близькою людиною своїми думками, переживаннями.
Звичайно і музика, і Інтернет є невід’ємними атрибутами життя сучасної людини, але вони не мають бути його основною частиною. За статистикою, 54% користувачів у віці від 13 до 23 років проводять в Інтернеті щоденно від 1 до 3 годин, ще 31% сидить в мережі по 4-6 годин. І це не межа, бо є й такі, яким і 10 годин буде замало. Проблема у тому, що Інтернет та різні сучасні примочки стали не просто нашими супутниками по життю – вони стали нашим життям.
Напевне, причиною такій залежності від новітніх технологій є страх. Ми боїмося вийти за рамки свого «футляру», бо світ навколо не завжди привітній, часом жорстокий та непередбачуваний. Але не слід забувати, що життя у нас одне, і якщо весь час ми будемо лише боятися, наша доля пройде повз нас, а в старості нічого буде й онукам розповісти.
Валерія Щербина
Переглядів: 921 | Додав: sasha | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]