П`ятниця, 22.09.2017, 23:13

Світ молоді

Інтернет-видання для школярів, студентів та молоді, яка хоче знати все!

Меню сайту
Календар
«  Грудень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Реклама
Наше опитування
Що вас найбільше радує з приходом весни?
Всего ответов: 669
Міні-чат
300
Реклама
Коментарі
01.04.2016

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

приветик

12.09.2015

ДІВЧИНА-ЗАГАДКА

прівет

04.05.2015

УКРАЇНСЬКИЙ СОННИК

менi приснилось лелека i чорна лебiдь що це буде

21.04.2015

ПИРЯТИНСЬКИЙ ПЕЙСМЕЙКЕР НА 4 ГОДИНИ

Дуже приємно читати про земляків такі гарні новини. Так тримати, Ярославе!

01.04.2015

ДОБРОВОЛЕЦЬ З ПИРЯТИНА: У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МЕНІ СПОКІЙНІШЕ, АНІЖ У ТЕПЛІЙ ХАТІ

Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени...

Реклама
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2010 » Грудень » 3 » Марина Кадирова: «Кінця світу у 2012 не буде»
12:50
Марина Кадирова: «Кінця світу у 2012 не буде»

Якось у безмежних просторах Інтернету мені вдалося знайти по-своєму унікальну людину – Марину-Алісу Кадирову. Дівчина 8 років не вживає їжі тваринного походження, займається волонтерством у лікарнях та будинках-інтернатах, допомагаючи обездоленим та дітям-сиротам. Захоплюється психологією та езотерикою – пізнанням чогось таємного, містичного, незвіданого. Окрім того, прекрасно малює. Роботи школярки сповнені світла, добра, позитивної енергії. Щиро любить рідну Москву, проте мріє жити у крихітному містечку, де кожен кожного знає.
Марина із задоволенням погодилася дати нам онлайн-інтерв’ю.
- Скажіть, Мариночко, що для вас особисто означає слово Бог?
- Любов – це чиста субстанція Світла. Любов і є Богом, це сила, яка має здатність творити та створювати.
- Тобто, хто живе воістину з любов’ю, – той живе з Богом?
- Беззаперечно, так. Хто випромінює це світле почуття до кожної людини, до кожного живого створіння, не розділяючи світ на своїх та чужих, хто співчуває кожному не залежно від суспільних поглядів, національності чи соціального статусу – той живе зі справжньою любов’ю і водночас з Богом.
- А як ви ставитеся безпосередньо до церкви? Чи відвідуєте храми?
- Для мене церква швидше елемент культури, ніж незамінне місце чи система спілкування людини з Богом. Тобто я вважаю, що культова споруда – не обов’язкова річ для того, хто вірує. Перш за все Бога варто шукати в самому собі, а не у якому-небуть місці.
Але, не дивлячись на це, релігія має своє право на існування та розвиток. Різноманітні обряди, таїнства, ритуали роблять людей більш моральнішими. Церква накладає на людину певну відповідальність за своє життя, життя ближнього. Розглянемо, до прикладу, шлюб. Пара, яка хоче створити власну сім’ю, йде в церкву, щоб дати обітницю перед Господом жити разом, жити в коханні, мирі, злагоді. Це їх зобов’язує протягом спільного шляху до моральності, бо, закладена священиком програма відповідальності перед Всевишнім нагадує про себе перед кожною спокусою і допомагає перемогти її. Так само і хрещення, приймаючи яке певна особа зарікається вести життя практикуючого християнина, що накладає на неї певні обов’язки.
Особисто я церкви і храми не відвідую, проте вінчатися в церкві хотілося б.
- Висловіть, будь ласка, Марино, свою думку з приводу конфесійності.
- Бог, чиста субстанція Світла, протягом усієї історії людства посилав на Землю представників Вищого Розуму планети для допомоги людям. Інколи бувало таке, що цілі народи зупинялися в своєму розвитку, точилися війни, різноманітні чвари, пригасала віра. Тоді приходив посланець, щоб допомогти просуватись далі тим, що зупинилися, зневірилися. Посланцем вважаю Ісуса Христа, Будду, Мухамеда.
Сенс розділятись на конфесії таки є. Все населення планети не може молитись однаково, зважаючи на ментальність кожного з народів, їх різноманіття, особливості клімату та рельєфу місцевості, де вони проживають. Тому це явище в релігії є позитивним, людина має мати вибір у плані того, як пізнавати Бога.
- На вашому сайті написано, що пишете книжку…
- Насправді писати книжку я щойно почала. Вона про духовні істини, проте художня. Сюжет досить-таки неординарний, не кожному сподобається. Коли закінчу писати, обов’язково повідомлю про це громадськість.
- Коли ви стали вегетаріанкою?
- Це було, коли мені виповнилось 10, тобто 8 років тому. Але своєрідне усвідомлення того, що їсти м’ясо – неправильно, прийшло до мене значно раніше. Дорослих спочатку це дуже дивувало і насторожувало, проте через кілька років вони не тільки перестали протестувати проти цього, а й погодились з правильністю моїх поглядів та переконань. Молодша сестра взяла з мене приклад, теж не їсть м’яса.
- Чи відчули ви якісь моральні, енергетичні, чи емоційні зміни в житті після відмови від їжі тваринного походження?
- Швидше ні, ніж так. Поясню чому. З більш-менш свідомого віку я себе вже готувала до цього важливого кроку, якщо так можна це назвати. Тобто всією душею та всім серцем я вже була на стороні вегетаріанства. Тому емоційних наслідків не було. Фізично з дитинства почуваю себе відмінно, і порівняно з подругами (що ми разом помітили) в мене значно пришвидшені процеси фізіологічного обміну речовин.
- Тварин любите?
- Безперечно!
- Можливо, тому й стали вегетаріанкою?
- Так. Просто не бачу сенсу робити боляче живому, коли цього можна уникнути.
- Розкажіть про свої смаки в літературі. Яким книгам надаєте перевагу?
- В Оскара Уальда є чудовий твір «Щасливий принц». Всього-на-всього кілька сторінок, а в них - усе життя. Це оповідання вразило мене емоційно найбільше з всього, що випадала нагода читати. Ще сподобалася книга «Біле на Чорному» Гальєго Рубена. Це роман про героя-інваліда, написаний з реальних подій. З духовної літератури люблю «Два життя» Конкордії Антарової.
- А з вибором майбутньої професії вже визначилися?
- Буду або психологом, або акторкою.
- Мене вразила стаття про вас «Її завжди з нетерпінням чекають» Єлени Гузенко в «Московській правді». Звідки, Мариночко, черпаєте сили і натхнення до милосердя? Чим воно важливе на сьогоднішній день?
- Займатися милосердям так само важливо як і жити. Без милосердя не можна рухатись далі по житті. Якби ми самі впали (морально чи фізично), – то хотіли б, щоб хтось нас заспокоїв, допоміг піднятися, стати на ноги. Як прощатимемо оточуючим, – так і прощатимуть нам. Це золоте правило, яке існує вже давно, але ніколи не втратить свою актуальність.
- Як ставляться близькі вам люди до діяльності у плані милосердя? Чи підтримують вони вас?
- Найближчі – підтримують, всі інші просто не знають про мою діяльність і покликання.
- Яку роль відіграє спорт у вашому житті?
- Тримати себе в формі – дуже важливо, рух – запорука здоров’я. Я займаюся танцями. Але спорт не повинен бути єдиним захопленням людини, оскільки особистість має гармонійно розвиватись як фізично, так і розумово та духовно.
- Грудень 2012 року. Багато астрологів, сект прогнозують апокаліпсис. Висловіть свою думку стосовно цієї дати. Що нас може дійсно очікуати в цей час. Думка матеріалізується. Не думаєте, що таким колективним мисленням про кінець світу він і притягується?
- Майя і багато інших не менш важливих великих цивілізацій прогнозували кінець календаря. Але люди так люблять роздувати та викривляти чутки, що кінець календаря довели до визначення кінця світу. Але насправді кінець старого календаря не обов’язково повинен свідчити про апокаліпсис. Буде, всього-на-всього, зміна епох, більше нічого. Після приходу Ісуса Христа теж почався відлік нового календаря і особливо масових смертей у той час не було. Зараз повинен прийти новий посланець, чи вже прийшов.
- Чого можна очікувати від зміни епох?
- Зміни будуть лише в поведінці людей, їх характерах.
- Що б ви хотіли побажати читачам газети «Світ молоді»?
- Друзі, від щирого серця бажаю вам (як і собі) вміти радіти кожному дню, як останньому. Не живіть завтрашнім, не живіть вчорашнім, живіть сьогоднішнім, насолоджуйтеся кожною хвилиною земного життя.
Ігор Слотюк

Переглядів: 533 | Додав: sasha | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]