Шаленим ураганом, нестримним потоком почуттів та пристрасті, бурхливою рікою ласки, тайфуном бажань вривається в людське життя любов. Кривавими розчерками блискавиць розрізає вона сіре, заяложене примітивним алгоритмом щоденних дій, людське життя, наповнює його переливами трепетного серцебиття, нотками ніжності, мелодією невимовного почуття окриленості та спраги до поцілунків, які, немов дотики двох душ возвеличують людину, підносять її аж до самісіньких небес. Людство освоїло земні надра, сягнуло космічних висот, але ніяк не може зрозуміти сутності кохання та пояснити з чого воно зароджується, який грунт для нього благодатний, коли воно вмирає... Ніхто не може пояснити невимовної тяги до предмета обожнення, але без любові людина залишається ніким, саме це неземне почуття додає сенсу нашому життю, розфарбовує усіма кольорами веселки чорно-білі полоси життєвих доріг.
Ніколи не ідеалізувала я життя, а тим більше, такого сумнівного почуття як кохання. Чому сумнівного? Бо, чи не воно осипає нас найяскравішими іскрами феєрверків насолоди та спопеляє наші душі невзаємністю почуттів, отруює серце гіркотою зради та дарує солодкий мед довгожданних зустрічей?! Любов - неймовірна суміш, в якій поєднуються найекзотичніші інгредієнти духовності. І хоч часто незрозуміла вона логіці, непідвладна законам, часу та сотням кілометрів, саме любов нас робить людьми. Закохані, а значить сповнені ентузіазму та жаги до життя, ми дивимося на світ іншими очима. Згадайте свою поведінку у стані ейфорії після любовної ін’єкції... Калюжі здаються білокрилими хмаринами, дратівливий скрип дерев – романтичною бесідою дуба та тополі, інколи не зовсім приємні пташині голоси схожі на серенаду для дами серця, та навіть у легкому подиху вітру ми відчуваємо ніжний дотик руки коханого, а в сяйві зірок – його чи її усмішку. Все навколо стає довершеним, начебто відточене майстерним гравером.
Та що тут і говорити, любов – то наше все. Кохання – це дощ для зів’ялої квітки, сонце у непролазних хащах буденної метушні, усмішка дитини і найбільше блаженство, це те, що не потребує зайвих слів. І коли ми говоримо, що кохаємо, то ні в якому разі не маємо права сковувати свою другу половинку залізними ланцюгами заборон, а залишати за нею право вільного польоту. Любов не повинна руйнувати мрії, немов смерч, а навпаки –це почуття має дарувати людині найкращі моменти у її житті.
Як говорив апостол Павло: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!», – й справді влучніших слів не придумати. Жаль, що не кожному випадає виростити у своєму серці любов та зібрати її добротний урожай! Тож, якщо вам випала така можливість, плекайте любов, як найбільший дарунок долі, й усе ваше тепло любов сторицею воздасть!
Наталія Гончарова
Фото Світлани Довгенко
|
