Сучасне суспільство має безліч проблем, але, здебільшого, закриває на них очі. Наче гриби після дощу, в країні з’являються нові соціальні, економічні, політичні питання, які потребують негайного рішення. У цьому вирі суспільних негараздів, варто відмітити один, що крає душу і не залишає байдужим нікого. Це проблема насилля над дітьми. Часто ми стаємо очевидцями незрозумілої, вульгарної або навіть ганебної поведінки підлітків, але мало хто замислюється над тим, що зробило дитину такою. Можливо, це провина неправильного виховання у навчальних закладах, або ж поганий приклад батьків, чи то знущання однолітків. Всеукраїнською громадською організацією "Жіночий консорціум України" за підтримки Міністерства освіти і науки України в 2009 році у навчальних закладах Вінницької, Кіровоградської, Київської та Черкаської областей проведено дослідження "Насильство в школі: проблеми та допомога, якої потребують діти та вчителі в її розв'язанні". Результати дослідження свідчать, що серед форм насильства переважають такі форми як, побиття, образи, приниження, копняки, використання образливих прізвиськ, псування майна іншої особи, позбавлення їжі та грошей, неприємні дотики до тіла, бойкот тощо. Найчастіше насильство до дітей чинять: інші діти (95%), батьки (68%) та дорослі, які працюють із дітьми (39%); від 24 до 37% дітей зазнають насильства дома, на вулиці, в школі (від практично щоденного до декількох раз на місяць).Ствердно відповіли про те, що зазнають насильства в школі 65% дівчат та 50% хлопців у віці 9-11 років; 84% дівчат та 70% хлопців у віці 12-14 років; 56% дівчат та 51% хлопців у віці 15-16 років. Жахлива статистика, але від правди нікуди не дітися. Не потрібно забувати і про форми насильства, які інколи просто шокують. Існує декілька видів насильства: фізичне зловживання, фізичну занедбаність, сексуальні домагання, емоційно – хибне ставлення до дитини. Наслідки будь-кого з видів є жахливими. Дитина не може відкрито виразити свої справжні почуття в сім’ї, тому що або до неї просто нікому немає діла, або за цим на неї чекатиме покарання. Врешті – решт, вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття. Також, якщо в своїх сім’ях вони не мають прикладу позитивних стосунків, то їм важко встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей. Спостерігаючи за негативним прикладом дорослих, вони отримують упевненість, що тиск і агресія приводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Діти не знають, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого. Так де шукати підтримки дітям? До кого звернутися у скрутну хвилину? Хто стане на захист квітів життя? На щастя, в наш час створені центри допомоги та реабілітації для дітей з покаліченою долею вони отримують допомогу психологів, лікарів, але навіть це не може гарантувати стопроцентного покращення психічного стану дитини. Тому дослідниця Є.В. Дубровська наголошує: «Якщо ви знайомі з дитиною, що потребує допомоги – не залишайте її на самоті з проблемою, адже у такому віці психіка просто не здатна витримувати величезні стреси і вона може просто зламатися». Дійсно, хто як не обізнані люди, зможуть привести цю дитину у реабілітаційний центр чи показати психологу. Тож не залишайтесь байдужими, якщо бачите реальну можливість покращити комусь життя. Валерія Щербина Фото Світлани Довгенко
