Із захопленням дивлюся програми «Україна має талант», «Танцюють всі», «Х-фактор», які показують талановитих людей, особливо молодих. Не було б такої передачі, - можливо, ніхто б про їх талант і не дізнався. Переживаєш за учасників, хочеться підтримати того чи іншого в досягненні поставленої мети. Радієш, коли перемагає той, хто сподобався. Я сама особливих талантів і здібностей не маю, але не вважаю це трагедією. Кожна людина має те, що дав їй Бог. Хтось уміє співати, хтось - шити, водити автомобіль, а хтось лікувати людей чи виховувати дітей. А найголовніше для кожної людини, на мою думку, – любити ближніх і робити для них добро. Цьому повинні вчитися і талановиті, і так звані «безталанні». Адже пробивати собі дорогу в житті обдарованим інколи доводиться за рахунок інших людей, приносячи їм біль та розчарування. А жити по-Божому - це піклуватися про інших, допомагати їм. І якщо це робити щиро, то і Бог допоможе у житті, додасть сили та віри. Тому кожного дня, незалежно від того, чим ми займаємося, ми повинні дбати про те, щоб наші серця були сповнені любов`ю до людей. Адже тоді ми підтримаємо слабого, додамо віри і сил тому, хто зневірився, і в результаті самі станемо сильнішими. Катерина Іванівна, м. Тернопіль Фото М.Максименка
