Я в долю вірю.Все не випадково.
І в кожній книзі завжди є підтекст.
Одному жити,це не прибутково.
Прибуток щастя-ось в житті весь сенс.

Я в долю вірю.Я її торкалась.
Тремтінням губ,і трепетом очей.
Вона існує.Щиро посміхалась.
Запалювала в серці сто свічей.

Не сумніваюсь в долі.Не про мене.
Знайома особисто з нею я.
Вона серед облич людських гаремів,
Зуміє все розставить по місцям.

Звести прохожих,збудувати сім'ї,
І друзів відшукати серед душ.
Вона твердить,що на землі всі рівні.
Спроможна знайти вогник серед стуж.

Я з нею розмовляла,спілкувалась.
На вушко прошептала про життя.
Найголовніше-це не сумніватись,
Що всі події на шляху не просто так.

Я вірю в долю.Все не випадково.
І в кожній книзі завжди є підтекст.
Одному жити,це не прибутково,
Тож доля підштовхне знайти свій сенс.
 

Анастасія Теслевич