Ми дякуємо таким чоловікам як Сергій Ящук. Нехай Бог береже їх, а ми будемо молитися за те, щоб вони повернулися до своїх домівок живими і неушкоджени
Погода в містах
Реклама
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2010 » Березень » 1 » «Do you understand?», або Як порозумітися з американцем
13:19
«Do you understand?», або Як порозумітися з американцем
Усе частіше на вулицях нашої країни ми чуємо заморський говір. Іспанці, французи, італійці. Гостей в Україні ніколи не бракувало. Та якщо ймовірність побачити вищеперерахованих у звичайний сонячний літній день складає приблизно 5-10%, то полюбуватися на цікаве створіння у кедах та шортах, обвішане фотокамерами і рюкзаками, під стінами Андріївської церкви або Собору Святого Юри маєте набагато більше шансів. Я впевнена, що ви здогадалися, про кого я. Так от, хто ж такі американці? Це - люди. Мешкають переважно на однойменному континенті. Відрізняються любов’ю до чогось нового, невивченого. Саме тому дуже часто подорожують. І я, маючи немалий досвід спілкування з ними, аналізуючи й роблячи висновки, вирішила поділитися з вами, дорогі читачі, набутим досвідом. З чого почати? Мабуть, з тої-таки ж поведінки. На перший (дуже часто на другий, а іноді й на третій ) погляд, здається, що кращого друга, ніж американець, годі й шукати. Завжди усміхнений, привітний, ще й жуйкою поділиться. Він вислухає всю вашу розповідь (а подружившись з таким симпатягою, можливо, ви навіть почнете сповідуватися), не вставляючи ні слова, не перебиваючи вас щодвісекунди і не буде вдаватися в деталі, які ви схочете приховати. Але не будуйте ілюзій. Скоріш за все він саме так і зробить, але не через природну тактовність і делікатність, а тому, що… не зрозуміє ані словечка з вашої «ідеальної», граматично правильно побудованої вимови. Щодо вимови: якщо ви дуже бажаєте, щоб американець вас зрозумів, - забудьте всі, з такою нелюдською працею завчені у школі всі 14 англійських часів. Так, може в англійців їх і дійсно 14, та американці люблять усе робити просто. Просто вдягатися, просто їсти і просто говорити. Щодо останнього – вони також мають «три виміри – минуле теперішнє і майбутнє. Ніяких там тобі подовжених чи пасивних. А якщо ти не встиг опанувати навіть цих трьох (простіше кажучи, з третього класу - просто забив на англійську), переживати не варто. А розповідаючи про тогорічну пригоду, спочатку наголоси на словах «Last spring» (минулої весни), а далі – чеши, як знаєш. Головне – максимально «ковтати» закінчення і не будуй складних синтаксичних конструкцій. Коротше, у твоїх реченнях має бути не більше 5-6 слів. З мовою розібралися. Тепер щодо характеру: я вже казала, що американці – люди по природі привітні. Але не варто думати, що вони (вже третю годину поспіль) з посмішкою на всі 32, дійсно у захваті від походу по продуктовому ринку, де ти «Ой, ще помідори купити забув!». Тобі нічого й ніколи не скажуть і загружені тими ж помідорами проводять тебе додому і ніби все буде чудово. Проте, висновки свої вони зроблять, повір. За натурою американці - люди не жадібні. І якщо побачать, що в тебе закінчилися серветки, чи подерлася шкарпетка, подарують тобі й те і друге. Але не зловживай цим, адже, що вони подумають про українців, у яких щодня рвуться шкарпетки, губляться картузи і постійно забуваються гроші? Я розумію, що набагато приємніше ходити в біленьких, фірмових, «найківських», аніж в вітчизняних, бавовняних, житомирських, та все ж… З приводу їжі: якщо ви вигулюєте американця, то на обід одразу ведіть його у найближчий фаст-фуд. Бо «Пузату хату» з її салатами-котлетами турист навряд чи оцінить. Так, я знаю, що на питання: «Твоя улюблена українська страва?», - вони всі наперебій кричатимуть: «Варьєнікі, боршчь». Та я вже казала про вроджену вихованість? Американці дуже люблять комфорт. М’яка постіль і ранковий душ – це 50% гарантії побачити їх в доброму гуморі. Тому, якщо серед вулиці покликала природа, ні в якому разі не ведіть їх у громадський туалет (ще й не приведи, Боже, на вокзалі!). Я власними очима спостерігала, як вони, в шоці від побаченого, починали клацати камерами, «увіковічнюючи» подібні раритети. Як справжня патріотка, я навіть перед від’їздом заокеанських знайомих випросила в них фотоапарат, щоб «переглянути» всі їхні враження, і сумлінно намагалася видалити всю ту пречудову фотосесію. Але, добираючись до заповітних кадрів, до мене підбігла їх володарка на ім’я Сюзан зі словами: «О, так, зараз – дивися! Правда круто? Це мої найцінніші кадри!», - понесла їх на загальну демонстрацію тим, хто ще не бачив. З основного, це – ніби все. Звичайно ж, я перебільшую, та «в кожному жарті – лише доля жарту, а все інше…». Взагалі, американці – дуже позитивні й добрі люди. І якщо не звертати уваги на їх ма-а-алесенькі таргани, то, цілком можливо, ви матимете чудового приятеля на іншому континенті. P.S. Ось я тут розмірковую з приводу американців і їх заморочок, а ви уявіть, ЩО паралельно зі мною може написати про українців моя юна американська колега? Вікторія КРУПЕНЯ
