льності, ні бажання... Дуже швидко змінилася оболонка, яка підтримувала ілюзії в тонусі.
«Що робить з людьми час...», - сказав би герой Басилашвілі з «Службового роману». Констатуючи те, як ми чіпляємося за неіснуючу постійність.
У принципі, саме цим практично всі ми і займаємося впродовж свого життя. Одні висувають вимоги, щоб хтось відповідав їх очікуванням, інші ці очікування щодуху прагнуть виправдати, ламаючи себе і вивертаючи навиворіт власну душу. А фінал усім відомий... Практично всім... Тому що слово «розлучення» в тому або іншому значенні стало майже обов’язковим атрибутом долі будь-якої сучасної людини.
Я пропоную вам абсолютно інший погляд на ваші взаємини, який ні від чого не застраховує, але і ні до чого не прив’язує. Це шлях вільного від очікувань легкого і розкріпаченого сприйняття життя, коли ти готовий до будь-яких варіантів, коли кожна мить твого життя, немов біла дошка чистого незаплямованого подчуття, до межі вбирає нові враження і наповнює їх неповторним і глибоким сенсом саме зараз. Ні раніше, ні пізніше, без минулого і майбутнього, без етикеток і очікувань, без міркувань і фантастичних проектів. Так, як апріорі, по суті, відбувається цю секунду.
І не важливо, що далі й чим усе закінчиться, так само, як і байдуже, що було у минулому.
Відразу скажу, що таке світосприйняття – нелегка справа. Тому що наша свідомість звикла до інших аспектів існування життя. Воно отруєне стереотипами, впливами, думками.
Чи замислювалися ви, як багато по-справжньому прекрасних насичених моментів життя ми втратили через свою прихильність до еталонів?
• Ми постійно порівнюємо і втрачаємо первозданність почуттів і відчуттів.
• Ми даємо оцінки і тим самим знецінюємо неповторні, унікальні хвилини свого життя.
• Ми прогнозуємо і в результаті розчаровуємося.
• Ми згадуємо і застряємо у минулому.
• Ми підлаштовуємося під чужі вимоги і забуваємо про свою індивідуальність.
Людина не може бути щасливою, виконуючи чужу роль і вбираючись у чужий одяг. Мені здається, що вона прийшла у цей світ саме для того, щоб знайти СВОЄ місце. Свою індивідуальність, свій шлях, своє кохання, своє щастя. Але для цього їй необхідна свобода. Від самої себе, від своїх очікувань, від страху, який сковує її ініціативу і примушує робити не те, чого жадає душа, а те, чого чекає її ЕГО.
«Тож як бути із стосунками, що дали тріщину, з нашою розчарованістю один в одному?» - запитаєте ви, дочитавши статтю до кінця і не знайшовши відповідей на питання, що мучать вас.
Та нічого не робити! Просто проживати їх як етап свого життя. Проживати на «повну» саме так, як вони відбуваються в даний момент.
Вам стало нудно – нудьгуйте. Ви розчарувалися? А в чому, власне, ви розчарувалися? У ваших ілюзіях і очікуваннях? У вас зараз з’явилася унікальна можливість розібратися зі своїми помилковими ярличками, які ви колись приклеїли до цієї людини. Розібратися і спробувати поглянути на нього «свіжим» поглядом, не затьмареним ілюзорними фантазіями минулого. А раптом його нова зовнішність виявиться набагато симпатичнішою попередньої?
Тільки є одна умова.
Не поспішайте робити висновки і приклеювати нові ярлики, які, швидше за все, знов виявляться помилковими.
Кожна людина прекрасна своєю непередбачуваною унікальністю. І осягати її можна нескінченно. Було б бажання. Спробуйте зрозуміти це, абстрагуючись від оцінок, які ви ставите йому за його «потворну» поведінку.
У даному випадку вся справа тільки у вашому бажанні. Якщо ви цього хочете, - період «холоду» дуже швидко пройде, щоб змінитися новим витком пристрасті. І так до безкінечності... Хіба це не є гарантом стабільності, про яку ви так ратуєте? Вічний рух змін, що вносять до нашого життя первозданні відчуття кожної нової миті життя!

Наталія БОДАК.