Всюди добре, а дома найкраще! Де б ми не були, в які краї не закидала б нас доля, - ми завжди повертаємося додому. До маленької, затишної хатини біля річки, старої груші під вікном, материнської ласкавої посмішки. Бо тільки тут ми почуваємося затишно, безпечно і впевнено.
Чи потрібно любити свою країну? Країну, в якій ти народився, зробив перший крок, виріс. Безперечно, треба. Якщо людина покидає Батьківщину, їде за кордон - це не означає, що вона вже не любить її. Просто існує ряд причин, через які вона це робить: економічні, політичні, соціальні. Людина просто шукає місце, де б вона могла жити так, як дозволяють їй її можливості. Шукає способи, через які може реалізувати бажані плани. І вважати її зрадником не слід. У серці вона завжди має місце для рідної землі, думками завжди вдома. Від’їжджаючи за кордон, людина має намір колись повернутися на Батьківщину і жити далі там. Деякі забувають про рідну країну взагалі, змінюють імена та прізвища і воліють про неї нічого не чути. Інші хоч і залишаються на чужині назавжди, але всіма силами допомагають їй розвиватися, підтримують на належному рівні.
Чи потрібно бути патріотом? Потрібно. Треба бути сином своєї країни, доводити іншим її велич і міць. Тільки народ робить свою країну могутньою. І не лише фізично, а й духовно. Лише справжні патріоти, об’єднавшись в єдине ціле, підносять культурний та економічний рівень держави, творять нову історію, в якій немає сумних і трагічних дат, а лише - чисте та світле майбутнє.
Ми – українці! Нація, яка пережила багато чого. Були і сльози, і голод, і неволя, і війни, які спустошували наш край, стирали з лиця землі міста та села, забирали життя невинних людей. Та ми вижили, кров’ю і сльозами вибороли незалежність, збудували собі країну, для себе, а не для когось, розвиваємося, шукаємо своє місце під сонцем.
Тому, бути чи не бути патріотом, - вирішувати кожному. Але жити у своїй країні і не вважати себе її частиною - якось неправильно. Треба любити те місце, в якому живеш, або, принаймні, намагатися.
Аліна Юнак