За час життя в рідному місті Антон грав у команді КВК «Гольфстрім», працював на місцевих телеканалах. Десь у 2000 році відправився в Київ і влаштувався у проект на каналі «Інтер». Крім того, вів передачі на радіо. У 2003 році став учасником команди КВК «Аляска», де його талант і помітили. Саме в цьому колективі Антон Лірник познайомився з Андрієм Молочним, майбутнім партнером по комедійному дуету.
Взимку 2006-го розпочалася реалізація української версії російського проекту «Comedy Club», а вже навесні сформувався «Дует імені Чехова», що завдяки дотепним і талановитим жартам швидко став популярним.

– Вітаємо Вас, Антоне! Розкажіть, як Ви почали займатися КВК?
– Знаєте, людина біля себе завжди збирає однодумців. У мене була компанія веселих друзів, команда КВК, що складалася з п’яти осіб, і кожен із них був капітаном ще однієї команди. Тобто був такий гумористичний рух.
На тлі цього ми потім робили проекти на кіровоградському радіо і телебаченні, в газетах. Коротше кажучи, творили все, що заманеться. І потім, коли зрозуміли, що стало трохи нудно, усвідомили, що треба щось змінювати. Тим більше, половина друзів уже «рвонула» в Київ і ми за ними слідом потягнулися. Зараз у мене в Кіровограді є четверо людей, смішних і веселих, які мені дуже подобаються, тому що тримаються, живуть у рідному місті. Я їх за це поважаю, адже вони – останні з натовпу кіровоградського гумористичного руху.

– Антоне, конкретно в російському «Comedy Club» є така тенденція, що сам проект почав випускати більш складний продукт і перейшов у кінематограф. Але, на жаль, якість кінороботи не збігається з якістю на гумористичній сцені. Чи існують подібні проекти у нас і чи був у Вас досвід роботи в кіно?
– «Comedy» нікуди й не йшли. Це все створюється в рамках одного гігантського концерну під назвою «Comedy Production», в який входять десятки проектів – таких, що уже в роботі, і таких, що лише планують запустити. Насправді там працює дуже великий адміністративний апарат, щоб уся ця гумористична машина працювала. А тому участь у кіно – це всього лише піар-хід, це робота одного механізму.
Йти з «Comedy» нікому не вигідно. Якщо ти працюєш у «Газпромі», навіщо тобі кудись іти (сміється)? «Comedy» – це майже «Газпром» російського шоу-бізнесу. Щодо кіно, то у нас почали знімати кіно, зняли чотири кінокомедії. Я, щоправда, брав участь тільки у трьох. Оскільки ми ці комедії створювали самі, як ми розуміли, то й фільми, відповідно, вийшли «пластилінові», не надто вдалі.
У Росії схожа ситуація: вони зібрали свою команду, один фільм зняли – ну, не дуже, другий – теж не сильно, ось третій зніматимуть. Але головне, що вони хотіли довести всім, що можуть робити щось самостійно, не тільки гуморити. Можливо, у хлопців із часом щось краще вийде.

– А які проекти Ви плануєте втілити в життя найближчим часом?
– Один із них Ви уже могли бачити. Це передача на телеканалі «Україна» «Насправді-шоу». На жаль, вийшло усього шість випусків, і програму закрили через певні причини. А що буде далі, побачите.
Складно створювати щось нове. Треба або перероблювати успішні російські проекти, або вигадувати щось своє. Аналог чогось російського не завжди роблять у нас якісно, а нове робити страшно.

– Як Ви ставитеся до творчості «Студії Квартал-95»? Чи якісний їхній гумор? Чи бачили Ви їх фільм «Любов у великому місті»? Як він Вам?
– Фільм не бачив, але думаю, що він більш, ніж вдалий. «Квартал-95» – дуже успішний проект, він розрахований на доволі широку аудиторію. Хлопці збирають концертні зали, на відміну від нас, бо ми працюємо виключно в клубах і зорієнтовані на більш вузьку аудиторію. Разом з тим, я дуже поважаю команду Володимира Зеленського за її просто колосальну роботу. Вони професіонали – і крапка.