Важким та насиченим видався цей 2009 рік для мене та моїх друзів. Як ми лише не називалися: спочатку – одинадцятикласниками, згодом – уже випускниками, потім – абітурієнтами, а тепер – нарешті студентами. Зізнаюся чесно, останнє подобається найбільше! Тож тепер, коли кожен dрешті знайшов та зайняв своє «тепленьке місце», вступив до омріяного (чи не дуже) вузу, можна з легкістю оглянутися назад, поглянути на пройдений шлях та проаналізувати його. Це, як виявляється, не лише корисно, а й цікаво. Згадуються усі труднощі, перепони, негаразди, які вдалося побороти. А їх було чимало…
Рік… Цілий рік минув з того часу, як ми всі дружно усвідомили, що вже є одинадцятикласниками і варто починати щось робити. Але справа довго не заходила далі роздумів та балачок типу: «Як же я не хочу покидати школу… боюся ЗНО… ненавиджу іспити». Протягом цілого року про зовнішнє оцінювання говорили чимало. Але я хочу запропонувати вам, так би мовити, погляд із середини. Вельми сподіваюся, що наступна інформація стане у нагоді як майбутнім випускникам, так і їхнім батькам.
Отже, поїхали! Перше, що варто зробити і що вкрай важливе, - це остаточно вирішити, на яку спеціальність ти будеш вступати та які тести потрібно для цього здавати, а отже, і які предмети доведеться вчити більш ретельно. Як відомо, сьогодні на ринку праці користуються великим попитом саме робітничі професії. Але більшість моїх однолітків не уявляють свого майбутнього без вищої освіти, а тому вже через декілька років дехто з них поповнить лави безробітних економістів, юристів, лікарів, педагогів. Та хоча зараз цих юристів, економістів і подібних дуже багато, все одно зустріти добре навчених та по-справжньому професійних представників серед них вкрай важко. Тож хочеться вірити, що той, хто вирішив присвятити себе саме одній із цих професій, буде наполегливим і обов’язково досягне успіхів у своїй діяльності. Щодо моїх друзів, то більшість із них вирішили здобувати фах економіста або працівника банку, трішки меншою популярністю користувалася професія дизайнера, далі у рейтинговій таблиці йде медичний та педагогічний фахи. Серед обраних були також: програмування, будівництво, журналістика, юриспруденція тощо. Але це лише серед моїх знайомих (не варто плутати із всеукраїнськими даними).
До вибору професії треба ставится вкрай серйозно. Не варто ганятися за сьогоденними «модно», а об’єктивно оцінити себе, свої навички та вміння, вияснити, чи справді хочеш та зможеш займатися цією справою протягом довгих років. Пам’ятай, що обрана професія формуватиме стиль твого життя. Звичайно, поради можеш питати у будь-кого: чи то у батьків, чи то у вчителів, чи то у друзів, родичів чи ще когось авторитетного для тебе, але остаточний вибір – лише за тобою. І головне тут – не прогадати, щоб потім не жалкувати.
Коли ж ти, нарешті, визначився (визначилася) у цій нелегкій справі, починається найголовніше та найтяжче – підготовка до ЗНО, тобто згадування забутого і вивчення недовивченого. Щонайперше варто знайти та ознайомитися з програмою зовнішнього оцінювання. Вона є різною для кожного предмету і не повинна виходити за рамки шкільної програми, а також має містити обов’язкові формули (для математики, хімії, фізики) або обов’язкові дати (для історії). З програмою набагато легше та зручніше працювати. Дехто з моїх друзів навіть не підозрювали, що така існує, а тому втратили багато дорогоцінного часу, вивчаючи зайвий або не дуже важливий матеріал.
Зізнаюся чесно: усіх нас дуже хвилювало, чи вистачить одного навчального року, щоб належно підготуватися? Як виявилося, усе можливо, якщо добре спланувати свій «навчальний процес». Серед моїх знайомих великою популярністю користувалися як репетитори, так і курси доуніверівської підготовки. Щодо цін, то виходить приблизно однаково, тож ти маєш обирати те, що ближче до душі: навчання з педагогом сам на сам або ж у групі. Але траплялися екземпляри, які наполегливо готувалися власними силами і здали не гірше за тих, кому допомагали у цьому фахівці. Чимало друзів, які відвідували курси або ж репетиторів, відверто зізнаються, що найбільше запам’яталося та засвоїлося те, що було самостійно опрацьовано і вивчено вдома. Дуже важливою є література, яку ти обереш для самопідготовки. А без неї - ніяк. Сьогодні книгарні по зав’язку набиті таким добром: різноманітні посібники, атласи, книги, таблиці, – усе це стане у пригоді. Але дехто допускається великої помилки, скуповуючи все, що бачить перед собою. Найкраще порадитися з педагогом або ж вирішити самостійно, яка книга чи посібник найбільше підходить саме тобі, чи охоплює увесь потрібний матеріал, чи зручно з нею працювати…
Але, як на мене, головна та найцінніша порада ось яка: не хвилюйся і не рахуй дні до ЗНО, порівнюючи його із всесвітнім злом, а натомість вір у себе та свої сили, наполегливо готуйся, не просто вчи-зубри з ранку до ночі, а намагайся зрозуміти, проаналізувати, остаточно засвоїти. Якби хтось вчасно сказав мені: «Не бійся, не переживай так! Мине півроку і ти з посмішкою оглядатимешся на цей пройдений етап життя, що колись здавався таким важким», то яка б вдячна я була цій людині. Але ж доки не відчуєш на власній шкурі, не затямиш…
Тож хочеться побажати майбутнім (як зараз модно говорити) «жертвам ЗНО» із гідністю пройти це випробування. Нехай буде важко, нехай це потребує зусиль та напруження, але то є хороший урок, перша сходинка у доросле життя. І саме від того, як подолаєш цю сходинку, залежатиме чимало у твоєму подальшому житті. Щасти тобі, майбутній абітурієнте!
Юля Сабадишина,
м. Сміла.
|
