Лише сьогодні ім’я Івана Мазепи помалу очищається від бруду людських слів та пилу забуття і зневаги. Та ще й нині не вщухають безліч дискусій як серед істориків, політичних діячів, так і серед простого люду. То ким же він, гетьман Мазепа, є для сучасного українського народу? Хто він? Зрадник чи національний герой? Юда чи вірний син України? Запроданець, брехун чи далекоглядний мудрий політик? Розібратися у цьому і справді нелегко, але факти та історичні документи говорять самі за себе. Беззаперечним є те, що Мазепа становить собою одну з найяскравіших політичних постатей в Європі кінця ХVІІ – початку ХVІІІ століття. Його вклад у суспільно-політичне життя українців не варто недооцінювати, а численні зусилля щодо об’єднання держави «під однією булавою» та спроби згуртування українського народу задля боротьби за власну незалежність заслуговують щонайменше щирої поваги і вдячності. За роки свого гетьманування Іван Мазепа усіма своїми силами сприяв освіті та науці, підтримуючи при цьому нові покоління розумних і талановитих. Свій авторитет гетьман підніс завдяки меценатству: на його кошт було зведено 12 та реставровано 20 храмів, зокрема, собор Святої Софії, Михайлівсько-Золотоверхий монастир, церкви в Переяславі, Глухові, Чернігові, Батурині…
Мазепа був високоосвіченою людиною та чи не єдиним із гетьманів, хто добре володів пером. Цікавим міркуванням є те, що зачинателем української літератури був не Іван Котляревський, а саме Іван Мазепа. Його творчий спадок хоча й незначний, але вартий уваги. Твори гетьмана дуже чітко характеризують його як особистість. Це – людина-борець, палкий патріот, розумний та далекоглядний політик. Це рішучий та сміливий воїн, що не раз захищав Вітчизну зі зброєю в руках.
Ще з перших днів гетьманування плекав Мазепа у своєму серці ідею незалежності України. І ось трапилася нагода: розпочалася російсько-шведська війна. Виважений, поміркований, обережний у діях, гетьман довгий час не розповідав про свої плани ані простим козакам, ані старшині, ані найближчим соратникам, адже в той час російським царем вельми заохочувалися та щедро винагороджувалися різноманітні доноси і наклепи. І ось настав день, коли ввесь український народ дізнався про справи гетьмана Мазепи, але реакція була різна. Саме в цей доленосний день кожен вирішував, на чиєму боці бути, кого триматися: українського гетьмана чи російського царя. Тож у кінці жовтня 1708 року Іван Мазепа із невеликою частиною козацької старшини зробили свій так званий «історичний вибір» і перейшли на бік шведського короля Карла ХІІ. Таким чином Мазепа став зрадником. Його офіційно прокляли, його ненавиділи як росіяни, так і українці.
Так, його можна назвати зрадником, але тільки зрадником серед російських зрадників, серед зрадницької Московії, котра в Україні вбачала лише «ласий шматочок» – свій «ласий шматочок»! – і робила усе можливе і неможливе, моральне й аморальне для повного загарбання нашої держави. Влучно висловлюється Гнат Хоткевич: «Не удалося… І в той час як «побідителів не судять», – побіжденних судять завжди. Але так, як осудили Мазепу – ще, мабуть, ніколи ніхто нікого не осуджував».
Дуже прикро, що сьогодні на запитання «Хто такий Мазепа?» часто доводиться чути у відповідь: «Якийсь-то гетьман» або ж: «Вперше чую це ім’я», а дехто навіть від-повідає: «Не знаю точно, хто це. Але чув, що Мазепа зрадник». Сучасні люди абсо-лютно необізнані в історії рідної землі. А як можна жити, а тим більше любити державу, історію якої не знаєш?! Нам є чим пишатися! Для мене Іван Мазепа – це насамперед па-тріот, людина з великої літери, національний герой, непересічна особистість, приклад для наслідування. Правдиво висловлюється історик Михайло Слабошпицький: «Це справді героїчна й одна з найзначніших постатей серед усього українського гетьманства. І не на осуд і ганьбу, а на глибоку шану нащадків заслуговує він». Тож шануймо історію своєї Батьківщини та пам’ятаймо людей, які її творили!
Юля Сабадишина, м. Сміла.
|
